Вікіпедія

Роже Каюа

(Перенаправлено з Роже Кайуа)

Роже Каюа
Roger Caillois
Народився3 березня 1913(1913-03-03)
Реймс
Помер21 грудня 1978(1978-12-21) (65 років)
Париж
Похованняцвинтар Монпарнас
ГромадянствоФранція Франція
Національністьфранцуз
Діяльністьписьменник, соціолог, філософ
Alma materліцей Людовика Великого, Вища нормальна школа і Практична школа вищих досліджень
ЗакладОрганізація Об’єднаних Націй
Мова творівфранцузька
Жанресе
Magnum opusІгри та людиd
ЧленствоФранцузька академія (31 грудня 1978)[1] і comité de lecture des éditions Gallimardd (1978)
Нагороди
CMNS: Роже Каюа у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Роже́ Каюа́[3] (фр. Roger Caillois, * 13 березня 1913 — † 21 грудня 1978) — французький письменник, соціолог, філософ.

Біографія

ред.

Народився в родині службовця. У роки Першої світової війни батька Кайюа призвали до війська, а родина була змушена покинути окупований німцями Реймс. Після війни родина вертається до рідного міста, а 1929 року батько філософа одержує місце в Парижі, де Кайюа завершує середню освіту, а в 1933 році вступає до Еколь Нормаль, і одночасно — на теологічне відділення Вищої школи практичних досліджень, де відвідує лекції Ж. Дюмезіля, А. Г.,О. Кожева, М. Мосса. У цей час Кайюа цілком поринає в інтелектуальну атмосферу тодішнього Парижа, знайомиться, а пізніше пориває з рухом сюрреалізму. У середині 1930-х зав'язується його тривале знайомство з філософом Жоржем Батаєм.

У 1937 році разом з ним, а також Мішелем Лерісом засновує «Колеж Соціології». В середині 1930-х Кайюа починає активно публікуватися, його лекції й статті викликають гостру полеміку, сам автор звинувачується в проповіді фашизму. Сам Кайюа привселюдно заявляє, що, як і раніше, перебуває на комуністичних позиціях.

1939 року Каюа знайомиться з аргентинською видавчинею та феміністкою Вікторією Окампо, яка товаришує з Х. Л. Борхесом. За її запрошенням Кайюа прибуває влітку того ж року в Буенос-Айрес, де читає лекції, присвячені проблемам вивчення міфу й сакрального. Роки Другої світової війни Кайюа проводить у Південній Америці, куди в 1941 році прибуває і його подруга Іветт Бійо, з якою він одружується. Шлюб розпадеться після війни.

1945 року Каюа повертається до Франції, де займається переважно видавничою роботою. З 1948 року працює в системі ЮНЕСКО, де, зокрема, зайнятий у програмі перекладів південноамериканської літератури європейськими мовами. За його редакцією виходять перші в Європі переклади оповідань Борхеса. У 1960-і роки Кайюа активно публікується й багато працює в програмах міжнародного культурного співробітництва. У 1967 році Кайюа одержує посаду керівника відділу культурного розвитку ЮНЕСКО. У 1957 році одружується вдруге. 4 січня 1971 року Кайюа обирається членом Французької академії. 1970-і роки доволі плідні для Кайюа-есеїста, у вересні 1978 письменник удостоюється Національної Великої премії в галузі літератури.

Роже Каюа похований на Монпарнаському цвинтарі в Парижі.

Теорія гри

ред.

У книзі «Ігри та людина» Каюа з позиції соціології розробляв теорію гри. Так він сформулював 6 основних правил гри:

  • розвага — добровільне об'єднання гравців саме з метою гри
  • відокремленість — гра обмежена певним місцем і часом
  • непевність — Перебіг гри відкритий, а кінець наперед невизначений.
  • непродуктивність — гра не приносить корисних результатів
  • правила — перебіг гри визначають правила
  • фіктивність — під час гри людина живе у фіктивній реальності

Кайюа вважав основою гри такі елементи:

Твори

ред.
  • L'Homme et le sacré (1939)
  • Puissances du roman (1942)
  • La Communion des forts, études sociologiques (1944)
  • Les Impostures de la poésie (1945)
  • Le Rocher de Sisyphe (1946)
  • Vocabulaire esthétique (1946)
  • Babel, orgueil, confusion et ruine de la littérature (1948)
  • Quatre essais de sociologie contemporaine (1951)
  • L'Incertitude qui vient des rêves (1956)
  • Art poétique. Commentaires. Préface aux poésies. L'Énigme et l'image. Suivi de traductions de la 'Vajasameyi Samhita' (XXIII, 45-62) par Louis Renou, du 'Heidreksmal' et de 'Sonatorrek', par Pierre Renauld (1958)
  • Les Jeux et les hommes: le masque et le vertige (1958)
  • Méduse et Cie (1960)
  • Ponce Pilate, récit (1961)
  • Esthétique généralisée (1962)
  • Bellone ou la pente de la guerre (1963)
  • Le Mimétisme animal (1963)
  • Instincts et société, essais de sociologie contemporaine (1964)
  • Au cœur du fantastique (1965)
  • Pierres (1966)
  • L'Écriture des pierres (1970)
  • La Dissymétrie (1973)
  • La Pieuvre: essai sur la logique de l'imaginaire (1973)
  • Mise au net (1977), traduction de poèmes d'Octavio Paz (Pasado en claro, 1975) ; avec la collab. de l'auteur et d'Yvette Cottier
  • Approches de la poésie: les impostures de la poésie, aventure de la poésie moderne, art poétique, reconnaissance à Saint-John Perse, résumé sur la poésie, ouverture (1978)
  • Le Champ des signes: récurrences dérobées, aperçu sur l'unité et la continuité du monde physique, intellectuel et imaginaire, ou premiers éléments d'une poétique généralisée (1978)
  • Trois leçons des ténèbres (illustré par Pierre Albuisson, 1978)
  • Le Fleuve Alphée (1978), prix Marcel Proust, prix européen de l'essai Charles Veillon
  • Approches de l'imaginaire (1979)
  • Jorge Luis Borges (pub. 2009)

Переклади українською

ред.
  • Каюа, Роже. Людина та сакральне: видання, доповнене трьома додатками, про секс, гру, війну в їхньому відношенні до сакрального: Пер. з фр. Усик А. В. відп. ред. С. Л. Удовик. — Київ: Ваклер, 2003. — 238с., [9 ] арк. іл.: іл. — Бібліогр.: с. 235—238. — ISBN 966-543-081-5

Література

ред.
  • Odile Felgine, Roger Caillois [біографія], Éditions Stock, 1994
  • Stephan Moebius, Die Zauberlehrlinge, Soziologiegeschichte des Collège de Sociologie, Konstanz, 2006

Примітки

ред.
  1. ↑ Французька академія — 1635.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Зустрічається також форма прізвища Кайюа

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роже_Каюа&oldid=43711736