Роберт Сесіл (юрист)

Едгар Олджернон Роберт Гескойн-Сесіл, 1-й віконт Сесіл-оф-Челвуд (англ. Robert Cecil; 14 вересня 1864(18640914), Лондон — 24 листопада 1958, Західний Суссекс) — британський юрист, парламентський, громадський і державний діяч, активний співробітник і ідеолог Ліги Націй, довголітній представник Великої Британії в Раді Ліги, лауреат Нобелівської премії миру 1937 року, врученої йому за заслуги перед Лігою Націй.

Роберт Сесіл
англ. Robert Cecil
FileRobert Cecil, 1st Viscount Cecil of Chelwood looking left circa 1915.jpg
Ім'я при народженні англ. Robert Gascoyne Viscount Cecil
Народився 14 вересня 1864(1864-09-14)[1][2][…]
Cavendish Squared, Вестмінстер, Великий Лондон
Помер 24 листопада 1958(1958-11-24)[1][3][…] (94 роки)
Танбридж-Уельсd, Велика Британія
Країна Flag of the United Kingdom (1-2).svg Велика Британія
Діяльність політик, есперантист, адвокат, дипломат
Alma mater Університетський коледж і Ітонський коледж
Галузь юриспруденція
Заклад Ліга Націй
Посада Parliamentary Under-Secretary of State for Foreign Affairsd, лорд-хранитель Малої печатки, канцлер герцогства Ланкастерського, Член Таємної ради Великої Британії[d], лорд-хранитель Малої печатки, Член 32-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 31-го Парламенту Сполученого Королівстваd[5], Член 30-го Парламенту Сполученого Королівстваd[5], Член 28-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], член Палати лордів[d][6] і ректор
Батько Роберт Ґаскойн-Сесіл Солсбері[7]
Мати Georgina Gascoyne-Cecil, Marchioness of Salisburyd[7]
Брати, сестри Maud Palmer, Countess of Selborned[7], Lady Gwendolen Gascoyne-Cecild[7], Hugh Cecil, 1st Baron Quickswoodd[7], Lord Edward Cecild[7], Lord William Cecild[7], James Gascoyne-Cecil, 4th Marquess of Salisburyd[7] і Lady Fanny Cecild[7]
У шлюбі з Lady Eleanor Lambtond[7]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1937)

CMNS: Роберт Сесіл у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в Лондоні, третій син лорда Роберта Гаскойн-Сесіла (в майбутньому — 3-го маркіза Солсбері і британського Прем'єр-міністра) і Джорджіни, дочки барона Олдерсона.

Деякі фактиРедагувати

У Лізі Націй часто обстоював права національних меншостей у Польщі, в тому числі й українців, але підтримав, хоч з деякими застереженнями, резолюцію Ради 30 січня 1932 року, яка відкинула українську петицію в справі пацифікації.

Був присутній на останньому засіданні повоєнному Ліги Націй в 1946. Прихильник ідей миру та роззброєння. Автор автобіографії «Весь шлях» про свою роботу в Лізі і мир між двома світовими війнами. Почесний довічний президент Асоціації Об'єднаних Націй.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати