Відкрити головне меню

БіографіяРедагувати

Початок військової кар'єриРедагувати

Народився в родині пивовара. У 1907 році записався в імператорську армію. Після закінчення військового училища в серпні 1910 року одержав звання лейтенанта, направлений в полк польової артилерії.

Перша світова війнаРедагувати

На початку Першої світової війни воював на Галицькому фронті, з вересня 1914 року — командир батареї. За бойові заслуги відзначений численними нагородами

Між світовими війнамиРедагувати

Продовжив службу в армії Австрійської республіки. У 1930-х роках викладав в артилерійській школі, автор ряду технічних удосконалень. Після аншлюсу автоматичо став офіцером вермахту. Перед початком Другої світової війни — начальник артилерії 7-го армійського корпусу.

Друга світова війнаРедагувати

Учасник Польської і Французької кампаній, а також боїв на радянсько-німецькому фронті. З 10 листопада 1941 по 1 січня 1942 року — командир 267-ї піхотної дивізії (бої під Москвою в районі Точкові, Звенигорода і Руза). В результаті радянського наступу 11-17 грудня 1941 дивізія виявилася розірвана на дві частини. В ході відступу від Звенигорода до Рузі нею була втрачена фактично вся артилерія. Стояло питання про розформування з'єднання.

З 1 січня по 1 травня 1942 року — командир 7-ї гірської дивізії. З травня 1942 року — командувач 30-м артилерійським командуванням 11-ї армії. З 22 липня по 10 вересня 1942 року — знову командир 7-ї гірської дивізії. Одночасно з 1 січня по 1 грудня 1942 року — командир 1-ї гірської дивізії.

З 1 грудня 1942 по 13 листопада 1943 року і з 18 квітня по 28 червня 1944 року — командувач 39-м танковим корпусом. 28 червня 1944 загинув в результаті авіанальоту в ході радянського наступу в Білорусії.

ОцінкаРедагувати

Еріх фон Манштейн називав Мартінека «видатним артилеристом».

Командувач обороною і останній комендант Берліна Гельмут Вейдлінг, перебуваючи в радянському полоні, в 1951 році дав наступну характеристику Роберту Мартінек: «Один з найбільш здібних артилеристів, яких мені коли-небудь доводилося знати. На мою думку, він був би найкращим кандидатом на пост інспектора артилерії німецької армії.»

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

28 червня 1963 року на честь Мартінека назвали казарми артилеристів у Бадені.

ЛітератураРедагувати

  • Rudolf Berdach, Erich Dethleffsen: General der Artillerie — Robert Martinek. Lebensbild eines Soldaten, 1975.
  • Florian Berger. Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. — 2. — Wien: Selbstverlag Florian Berger, 2000. — 415 p. — ISBN 3-9501307-0-5.
  • Walther-Peer Fellgiebel. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. — Friedburg: Podzun-Pallas, 1986. — 472 p. — ISBN 3-790-90284-5.
  • Veit Scherzer. Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. — 2. — Jena: Scherzers Miltaer-Verlag, 2007. — 864 p. — ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Михалёв И., Четвериков Л., фон Хассель А., Мерроу А. «Бои под Звенигородом осенью-зимой 1941 года. Взгляд с немецкой стороны». — М., 2011. — 372 с., ил., цв. вкл.
  • Hinze Rolf, «Bug — Moskwa — Beresina // Die Hannoversche Artillerie. Hier in 2 Bänden komplett — Bd.1: AR 19 — AR (mot.) 19 — PzAR 19; Bd.2: AR 267 (IV./AR 231). Der Weg eines bespannten Artillerie-Regiments im 2. Weltkrieg bis zum Zusammenbruch der Heeresgruppe Mitte», Düsseldorf, Selbstverlag, 1978.
  • Манштейн, Эрих, фон. Утерянные победы. — М.: АСТ, 2014. — 832 c. — ISBN 978-5-17-079134-7
  • Erich Dethleffsen: Robert Martinek – General der Artillerie, Lebensbild eines Soldaten, 1975

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати