Рильський Богдан Максимович
Богда́н Макси́мович Ри́льський (12 листопада 1930, Київ — 25 січня 1991, Київ) — український юрист і журналіст, директор Київського літературно-меморіального музею М. Рильського (1966—1991), заслужений працівник культури УРСР (1966).
| Рильський Богдан Максимович | ||
|---|---|---|
 | ||
| Народився |
12 листопада 1930 Київ | |
| Помер |
25 січня 1991 (60 років) Київ | |
| Національність | українець | |
| Місце проживання | Київ | |
| Відомий завдяки | юрист, журналіст | |
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка | |
| Посада | директор Київського літературно-меморіального музею М. Рильського (1966—1991) | |
| Нагороди |
| |
Біографія ред.
Народився в Києві в родині видатного українського поета, перекладача та публіциста Максима Тадейовича Рильського.
Навчався в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка (1948—1953), працював журналістом у редакції газети «Вечірній Київ» (1953—1963), в Державному комітеті України з кінематографії (1963—1966).
З 1966 року — директор літературно-меморіального музею Максима Рильського.
На посаді директора музею ред.
Богдан Рильський разом із колективом очолюваного ним від дня заснування музею доклав чимало зусиль для розширення меж суто музейної справи до перетворення цього осередку культури в центр просвіти, поширення знань про історичну спадщину, творчих зустрічей із діячами культури України.
Богдан Рильський ще за радянських часів спромігся отримати офіційним шляхом у КДБ УРСР слідчу справу № 272 про арешт, перебування у в'язниці та допити батька, Максима Рильського, у 1931 р., про що зробив публікацію в журналі «Київ».
Свого часу музей Максима Рильського був єдиним у Києві, який відмовився вести документообіг російською мовою. Наприкінці 1980-х Богдан Рильський зробив усе що міг, аби повернути до офіційного літературного життя Григорія Кочура, якого виключили зі Спілки письменників ще в 1973 р. У 1989 Кочур став лауреатом перекладацької премії ім. Максима Рильського.
Богдан Рильський активно підтримав створення Руху, а восени 1990, побачивши студентські намети на Майдані під час Революції на граніті, вийшов з рядів КПРС.
Помер на директорському посту — по дорозі до музею 25 січня 1991 року. Похований на Байковому цвинтарі в Києві у сімейній могилі.
Вшанування пам'яті батька ред.
Богдан Рильський протягом життя вважав своїм обов'язком перевидання книжок Максима Рильського. Було зроблено чимало. Найбільш значним стало академічне видання 20-томного зібрання творів Максима Рильського (1983—1990, «Наукова думка»), в якому Богдан Рильський був членом редколегії. У жанрі біографічної прози написана книга «Мандрівка в молодість батька» (вийшла після смерті автора в 1995, перевидана в 2004), спільно з московською літераторкою Євгенією Дейч Богдан Рильський упорядкував «Воспоминания о Максиме Рыльском» (М.: Советский писатель, 1984). Книжка Максима Рильського «Искусство перевода: статьи, заметки, письма» вийшла в московському видавництві «Советский писатель» у 1986 р. з передмовою Леоніда Новиченка; упорядкування, коментарі Богдана Рильського, Григорія Колесника.
Родина ред.
Дружина (з 1953 р.) — Рильська (Дронь) Галина Феодосіївна (1929—1997).
Діти: син Андрій (1954), син Тарас (1959—2022)[1].
Вшанування пам'яті ред.
У літературно-меморіальному музеї Максима Рильського є окрема експозиція про Богдана Максимовича Рильського.