Ремісник (значення)

сторінка значень у проєкті Вікімедіа
  • Ремісник — особа, яка володіє певним ремеслом і виготовляє вироби ручним способом
  • Ремісник, сукало (у східній Галичині «шпуляр») — старовинне знаряддя для намотування утокової нитки на шпулю ткацького човника. Складається з двох вертикальних дощок («лаб», у східній Галичині називалися «слупками»), з'єднаних посередині ящиком («скринькою»); між верхніми кінцями лаб обертається залізний прут («веретено», на сукалі називався «шпеник»), що слугує віссю для дерев'яного колеса-маховика («кружала»). Один з кінців осі загострений і виступає назовні лаби — на нього надівається шпуля. Вісь з маховиком приводять у рух за допомогою «лучка» — дерев'яної палички, до обох кінців якої прив'язано ремінець чи мотузку, обмотані подвійною петлею навколо веретена. До ящика-скриньки прироблено сидіння («сідець»)[1][2][3].

Пароніми ред.

  • Ремі́зник — робітник, що працює на ремізному верстаті (різновиді ткацького верстата, спорядженому ремізкою — пристроєм, що здійснює підняття та опускання ниток основи)[4][5].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Ремісник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 4. — С. 12.
  2. Сукало // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Шпуляр // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Ремізник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Ремізка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.