Вікіпедія

Рей Аллен

американський баскетболіст
Рей Аллен
Ray Allen

Аллен у 2016 році
Завершив кар'єру
Атакувальний захисник
Особисті дані
Зріст: 196 см
Вага: 93 кг
Громадянство:  США
Народився: 20 липня 1975(1975-07-20) (48 років)
  Мерсед, Каліфорнія, США[1][2]
Школа: Старша школа Гіллкрест
(Делзелл, Південна Кароліна)
Коледж: Коннектикут (1993–1996)
Драфт: 1 раунд / 5 номер, 1996 рік, «Міннесота Тімбервулвз»
Статистика в НБА
Очки: 24505 (18,9 за гру)
Передачі: 4361 (3,4 за гру)
Виступав за команди
Особисті нагороди та досягнення
Медалі
Баскетбол
Представник США США
Олімпійські ігри
Золото Сідней 2000 США
Чемпіонат Америки з баскетболу
Золото Сан-Хуан 2003 США
Універсіада
Золото Фукуока 1995 США
CMNS: Рей Аллен у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аллен.

Волтер Рей Аллен (молодший) (англ. Walter Ray Allen Jr., нар. 20 липня 1975, Мерсед, Каліфорнія, США) — американський професіональний баскетболіст, що грав на позиції атакувального захисника за декілька команд НБА. Гравець національної збірної США. Дворазовий чемпіон НБА, олімпійський чемпіон 2000 року. Лідер в історії НБА за кількістю влучних триочкових кидків.

У вересні 2018 року введений до Баскетбольної зали слави.

Ігрова кар'єра ред.

Ранні роки ред.

Народився в сім'ї військового, тому родина часто змінювала місце проживання.[5] До того, як родина осіла у Південній Кароліні, жив в Англії, Оклахомі, Каліфорнії та Німеччині.[5][6] Починав грати у баскетбол у команді старшої школи Гіллкрест (Делзелл, Південна Кароліна), з якою виграв чемпіонат штату. На університетському рівні грав за команду Коннектикут (1993—1996), надавши їй перевагу перед Кентакі.[7] На останньому курсі був названий найкращим баскетболістом року конференції. Закінчив кар'єру в університеті з 1,922 очками, що є другим результатом в історії закладу.

Мілвокі Бакс ред.

1996 року був обраний у першому раунді драфту НБА під загальним 5-м номером командою «Міннесота Тімбервулвз». Проте професіональну кар'єру розпочав 1996 року виступами за «Мілвокі Бакс», куди разом з Ендрю Ленгом був обміняний одразу після драфту на Стефона Марбері. Захищав кольори команди з Мілвокі протягом наступних 7 сезонів. 25 березня 1997 року провів найрезультативніший на той момент матч в кар'єрі, набравши 32 очки у грі проти «Фінікс Санз». За підсумками дебютного сезону був включений до другої збірної новачків. Найуспішнішим сезоном у складі «Бакс» став 2000–2001, коли він виграв Конкурс триочкових кидків на Зірковому вікенді; був обраний до Третьої збірної всіх зірок НБА; та вивів «Мілвокі» як лідер «Великої трійки» (разом з Семом Касселлом та Гленном Робінсоном) до фіналу Східної конференції, де його команда програла «Філадельфії» Аллена Айверсона.

Сіетл Суперсонікс ред.

 
Аллен виконує штрафний кидок

З 2003 по 2007 рік грав у складі «Сіетл Суперсонікс», куди разом з Роналдом Марреєм та Кевіном Оллі був обміняний на Гарі Пейтона та Десмонда Мейсона. 2005 року був включений до Другої збірної всіх зірок НБА. Протягом сезону 2006–2007 набирав в середньому 26,4 очка за гру, що стало найкращим показником у всій його кар'єрі. 7 квітня 2006 перемістився на другу сходинку в списку гравців НБА з найбільшою кількістю влучних триочкових кидків, поступаючись лише Реджі Міллеру. 12 січня 2007 року в матчі проти «Юта Джаз» забив 54 очки, що стало його особисти рекордом.

Бостон Селтікс ред.

 
Аллен у 2008

2007 року разом з Гленом Девісом перейшов до «Бостон Селтікс» в обмін на Делонте Веста, Воллі Щерб'яка та Джеффа Гріна. У складі команди з Бостона провів наступні 5 сезонів своєї кар'єри. Невдовзі після придбання Аллена, «Бостон» також придбав форварда «Міннесоти» Кевіна Гарнетта.[8] Таким чином, маючи у складі ще Пола Пірса «Бостон» заявив про свої чемпіонські амбіції. За підсумками регулярного сезону команда виграла 66 матчів та програла 16, що дозволило їй бути першою сіяною на Сході. У плей-оф «Бостон» не без проблем здолав опір «Атланта Гокс» та «Клівленд Кавальєрс» у серії з семи матчів у двох випадках. У фіналі Східної конференції була обіграна команда з Детройта.[9] У фіналі НБА Бостон зустрівся з «Лос-Анджелес Лейкерс», у серії з якими і виграв чемпіонат. Таким чином Аллен виграв своє перше чемпіонство у кар'єрі.[10]

Наступного разу пробився до фіналу НБА у 2010 році, коли «Бостон» знову зустрівся з «Лейкерс». Однак цього разу перемогу святкувала команда з Лос-Анджелеса.

10 лютого 2011 року в матчі проти тих же «Лейкерс» обійшов Реджі Міллера в списку гравців з найбільшою кількістю влучань триочкових кидків (2,562).[11] Цей сезон також ознаменувався тим, що він вдесяте та востаннє в кар'єрі був запрошений для участі в Матчі усіх зірок.

Маямі Гіт ред.

 
Аллен у 2014

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Маямі Гіт», до складу якої він приєднався 2012 року і за яку відіграв 2 сезони.[12] У свій перший сезон в команді з Маямі завоював своє друге чемпіонство НБА, обігравши у фіналі «Сан-Антоніо Сперс». 2014 року вдруге дійшов з командою до фіналу, де «Гіт» знову зустрілися з «Сан-Антоніо», проте цього разу «Сперс» взяли реванш.

Після закінчення контракту з Маямі вирішив відпочити рік, щоб потім знову повернутися до НБА.[13] Однак цього так і не сталося, а 1 листопада 2016 року офіційно оголосив про завершення спортивної кар'єри.[14]

У вересні 2018 року введений до Баскетбольної зали слави.[15]

Кар'єра актора ред.

1998 року зіграв перспективного школяра-баскетболіста у фільмі «Його гра» режисера Спайка Лі, де одну з головних ролей також зіграв Дензел Вашингтон. Роджер Еберт позитивно оцінив його гру, зазначивши: «Цей рідкісний момент: спортсмен, який може грати ролі у кіно».[16] А ось «New York Magazine» описав його як «витонченого та швидкого в баскетбольних сценах», але підкресливши «погану ефективність в інших сценах».[17]

2001 року зіграв Маркуса Блейка у фільмі «Людина з Гарварда». 2015 року разом з Кайрі Ірвінгом, Бероном Девісом та Джей Бі Смувом зіграв у серії рекламних роликів Pepsi «Дядько Дру» (Uncle Drew).[18]

Особисте життя ред.

Одружений з співачкою та акторкою Шеннон Вокер Вільямс, з якою має чотирьох дітей.[19]

27 березня 2018 року видав свою автобіографію «З середини» (From the Outside).[20]

Статистика виступів в НБА ред.

Скорочення
  GP Ігор провів   GS  Ігор у стартовій п'ятірці  MPG  Хвилин за гру
 FG%  Відсоток влучень з гри  3P%  Відсоток триочкових  FT%  Відсоток штрафних кидків
 RPG  Підбирань за гру  APG  Результативних передач за гру  SPG  Перехоплень за гру
 BPG  Блокшотів за гру  PPG  Очок за гру  Жирний  Особистий рекорд
† Позначає сезон, в якому Рей Аллен ставав чемпіоном НБА

Регулярний сезон ред.

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1996–97 «Мілвокі Бакс» 82 81 30.9 .430 .393 .823 4.0 2.6 .9 .1 13.4
1997–98 «Мілвокі Бакс» 82 82 40.1 .428 .364 .875 4.9 4.3 1.4 .1 19.5
1998–99 «Мілвокі Бакс» 50 50 34.4 .450 .356 .903 4.2 3.6 1.1 .1 17.1
1999–2000 «Мілвокі Бакс» 82 82 37.4 .455 .423 .887 4.4 3.8 1.3 .2 22.1
2000–01 «Мілвокі Бакс» 82 82 38.2 .480 .433 .888 5.2 4.6 1.5 .2 22.0
2001–02 «Мілвокі Бакс» 69 67 36.6 .462 .434 .873 4.5 3.9 1.3 .3 21.8
2002–03 «Мілвокі Бакс» 47 46 35.8 .437 .395 .913 4.6 3.5 1.2 .2 21.3
2002–03 «Сіетл Суперсонікс» 29 29 41.3 .441 .351 .920 5.6 5.9 1.6 .1 24.5
2003–04 «Сіетл Суперсонікс» 56 56 38.4 .440 .392 .904 5.1 4.8 1.3 .2 23.0
2004–05 «Сіетл Суперсонікс» 78 78 39.3 .428 .376 .883 4.4 3.7 1.1 .1 23.9
2005–06 «Сіетл Суперсонікс» 78 78 38.7 .454 .412 .903 4.3 3.7 1.3 .2 25.1
2006–07 «Сіетл Суперсонікс» 55 55 40.3 .438 .372 .903 4.5 4.1 1.5 .2 26.4
2007–08† «Бостон Селтікс» 73 73 35.9 .445 .398 .907 3.7 3.1 .9 .2 17.4
2008–09 «Бостон Селтікс» 79 79 36.4 .480 .409 .952 3.5 2.8 .9 .2 18.2
2009–10 «Бостон Селтікс» 80 80 35.2 .477 .363 .913 3.2 2.6 .8 .3 16.3
2010–11 «Бостон Селтікс» 80 80 36.1 .491 .444 .881 3.4 2.7 1.0 .2 16.5
2011–12 «Бостон Селтікс» 46 42 34.0 .458 .453 .915 3.1 2.4 1.1 .2 14.2
2012–13† «Маямі Гіт» 79 0 25.8 .449 .419 .886 2.7 1.7 .8 .2 10.9
2013–14 «Маямі Гіт» 73 9 26.5 .442 .375 .905 2.8 2.0 .7 .1 9.6
Усього за кар'єру 1,300 1,149 35.6 .452 .400 .894 4.1 3.4 1.1 .2 18.9
В іграх усіх зірок 10 0 20.1 .423 .310 .765 2.6 2.2 1.1 .2 14.5

Плей-оф ред.

Сезон Команда GP GS MPG FG% 3P% FT% RPG APG SPG BPG PPG
1999 «Мілвокі Бакс» 3 3 40.0 .532 .474 .615 7.3 4.3 1.0 .3 22.3
2000 «Мілвокі Бакс» 5 5 37.2 .444 .385 .909 6.6 2.6 1.6 .0 22.0
2001 «Мілвокі Бакс» 18 18 42.7 .477 .479 .919 4.1 6.0 1.3 .6 25.1
2005 «Сіетл Суперсонікс» 11 11 39.6 .474 .378 .889 4.3 3.9 1.3 .4 26.5
2008† «Бостон Селтікс» 26 26 38.0 .428 .396 .913 3.8 2.7 .9 .3 15.6
2009 «Бостон Селтікс» 14 14 40.4 .403 .350 .948 3.9 2.6 1.1 .4 18.3
2010 «Бостон Селтікс» 24 24 38.5 .431 .386 .863 3.3 2.6 .9 .1 16.1
2011 «Бостон Селтікс» 9 9 40.1 .523 .571 .960 3.8 2.4 1.2 .1 18.9
2012 «Бостон Селтікс» 18 10 34.2 .395 .304 .711 4.1 1.0 .9 .1 10.7
2013† «Маямі Гіт» 23 0 24.9 .430 .406 .870 2.8 1.3 .5 .1 10.2
2014 «Маямі Гіт» 20 1 26.4 .413 .388 .919 3.4 1.6 .7 .2 9.3
Усього за кар'єру 171 121 35.5 .443 .401 .883 3.8 2.6 1.0 .2 16.1

Примітки ред.

  1. ↑ http://espn.go.com/nba/player/gamelog/_/id/9/ray-allen
  2. ↑ http://espn.go.com/nba/player/_/id/9/ray-allen
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ College Basketball at Sports-Reference.com
  5. ↑ а б JockBio: Ray Allen Biography. www.jockbio.com. Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 13 січня 2018.
  6. ↑ Spears, Marc J. (10 жовтня 2007). Allen takes a strange route to his roots. Boston.com. Процитовано 13 січня 2018.
  7. ↑ Ray Allen explains why he picked UConn over UK in ’92 | Kentucky Sports Radio. kentuckysportsradio.com (амер.). Процитовано 13 січня 2018.
  8. ↑ Celtics Acquire 10-Time All-Star Kevin Garnett | The Official Site of the BOSTON CELTICS. www.nba.com (англ.). Процитовано 13 січня 2018.
  9. ↑ 40th Anniversary Main Page. THE OFFICIAL SITE OF THE MILWAUKEE BUCKS (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2009. Процитовано 13 січня 2018.
  10. ↑ Dzen, Gary (18 червня 2008). Allen takes care of business. Boston.com. Процитовано 13 січня 2018.
  11. ↑ Celts' Allen drains 3, breaks Miller's NBA record. ESPN.com. 11 лютого 2011. Процитовано 13 січня 2018.
  12. ↑ Allen, Lewis officially sign contracts with Heat. ESPN.com. Процитовано 13 січня 2018.
  13. ↑ Ray Allen won’t play this season, considers comeback in 2015-16 «  NBA.com | Hang Time Blog. hangtime.blogs.nba.com (англ.). Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 13 січня 2018.
  14. ↑ Letter to My Younger Self | By Ray Allen. The Players' Tribune (амер.). Процитовано 13 січня 2018.
  15. ↑ Ray Allen not expecting congratulatory call from ex-Celtics teammates before Hall of Fame induction. www.sportingnews.com (en-ca) . Процитовано 21 липня 2019.
  16. ↑ Ebert, Roger. He Got Game Movie Review & Film Summary (1998) | Roger Ebert. rogerebert.suntimes.com (англ.). Архів оригіналу за 12 червня 2010. Процитовано 13 січня 2018.
  17. ↑ Goal Tending. NYMag.com. Процитовано 13 січня 2018.
  18. ↑ Pepsi (12 листопада 2015), Uncle Drew | Chapter 4 | Pepsi, процитовано 13 січня 2018
  19. ↑ : : WellesleyWeston Online : :. www.wellesleywestonmagazine.com. Процитовано 13 січня 2018.
  20. ↑ 10 things we learned from Ray Allen’s upcoming tell-all book. Boston.com (амер.). 21 березня 2018. Процитовано 21 липня 2019.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рей Аллен


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рей_Аллен&oldid=41108113