Редюї́т (фр. reduit — «притулок») — останній пункт оборони фортеці або міста. Розміщується в центрі фортифікаційної системи. Є внутрішнім укріпленням, споруджуваним в зімкнутих укріпленнях для їх посилення і бою всередині останніх, чим дещо відрізняється від редута[1]. Досить часто в фортецях редюїт мав вигляд досить великої будівлі у формі півмісяця[2].

Спочатку редюїт служив притулком для гарнізону, атакованого і затиснутого з усіх боків. Під редюїтом розуміється також останній оборонний опорний пункт у вигляді малого укріплення, розташованого всередині іншого, більшого. Наприклад, у класичній фортифікації цитадель є редюїтом фортеці. Редюїт був останнім оплотом оборонців фортифікації в разі успішного штурму супротивником основних укріплень[3]. Інколи вороги, що штурмували ту чи іншу фортифікаційну споруду, витрачали настільки великі зусилля для штурму основних укріплень, за цього зазнавши великих втрат, що не вистачало сил штурмувати редюїт. В такому разі результат протистояння вирішували позиційні бої і час прибуття значного підкріплення сторонам протистояння.

Наприклад, під час Облоги Києва монголами в 1240 році, коли монголи захопили оборонні вали міста і міські квартали, останні захисники міста зачинилися в Десятинній церкві, але монголи підвели спеціальні машини і завалили церкву, поховавши під її стінами героїчних захисників міста. Де-факто Десятинна церква в цьому трагічному моменті української історії виконала роль редюїта, тобто останнього оборонного пункту захисників Києва.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати