Ребекка Горн
Ребекка Горн (англ. Rebecca Horn, 24 березня 1944 року, Міхельштадт, Німеччина) — сучасна німецька художниця, режисерка, скульторка, хореографка, перформерка, сценаристка, хореографка.
| Ребекка Горн | |
|---|---|
| Народилася |
24 березня 1944[1][2][…] (80 років) Міхельштадт, Оденвальд, Дармштадт, Гессен, Німеччина[4][5] |
| Країна |
 Німеччина[6][7] |
| Діяльність | скульпторка, хореографка, кінорежисерка, візуальна мисткиня, художниця інсталяцій, video artist, вчителька, перформерка, сценаристка |
| Alma mater | Hochschule für bildende Künste Hamburgd |
| Знання мов | німецька[8][9] |
| Членство | Берлінська академія мистецтв і Королівська академія мистецтв |
| Жанр | Інсталяція[d][10] |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0394905 |
| Сайт | rebecca-horn.de |
На даний час живе і працює в Парижі і Берліні.[11]
Біографія і творчість ред.
Ребекку виховувала няня, колишня художниця з Румунії, яка почала вчити її малювати, коли їй було півтора року.[12] Горн закінчила Гамбурзьку вищу школу образотворчого мистецтва. У 1971 році стажувалася в лондонському Художньому коледжі Св. Мартіна. В 1973 році відбулася її перша персональна виставка в берлінській галереї Рене Блока.
Горн зайнялася перформансами в кінці 1960-х — початку 1970-х. Кілька разів брала участь у кассельській «Документі» (1972, 1977, 1982, 1992).
Перформанси ред.
- Єдиноріг (Einhorn; Unicorn) — Горн прогулювалася полями і лісами з піднятим на голові рогом, що кріпився ременями до її оголеного тіла.
- Finger Gloves (1972) — Горн в рукавичках з довгими пальцями дряпала стіни кімнати.
Режисерські роботи ред.
- Der Eintänzer (1978, Самотній танцівник)
- La ferdinanda: Sonate für eine Medici-Villa (1982, Фердінандо: соната для вілли Медічі)
- Buster's Bedroom (1990, Спальня Бастера)[13]
Визнання ред.
У 2010 Ребекка Горн отримала Імператорську премію.
Роботи Горн знаходяться у зібраннях Музею Соломона Р. Гуггенгайма, Нью-Йорк, Музею сучасного мистецтва, Нью-Йорк, Музею сучасного мистецтва в Лос-Анджелесі, Музею сучасного мистецтва в Сан-Франциско, США; Художній галереї Нового Південного Уельсу, Австралія; Кастелло ді Ріволі, Турин, Італія; Галереї Тейт, Лондон, Велика Британія; Центру Жоржа Помпіду, Париж, Франція; Центру мистецтв і медіатехнологій, Карлсруе, Німеччина; Міського Музею Ван Аббе у Ейндховені, Нідерланди та інших.[14]
Примітки ред.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Rebecca Horn
- ↑ Rebecca Horn — 2008.
- ↑ Музей сучасного мистецтва — 1995.
- ↑ https://zkm.de/en/person/rebecca-horn
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- ↑ https://rkd.nl/nl/explore/artists/125279
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ https://www.documenta.de/de/retrospective/documenta_ix
- ↑ Rebecca Horn [Архівовано 29 квітня 2011 у Wayback Machine.] Guggenheim Collection.
- ↑ Интервью с Ребеккой Хорн - Газета.Ru | Культура. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 2 січня 2018.
- ↑ Brenson, Michael. Buster Keaton Inspires a Spooky German Film. The New York Times. 4 November 1990
- ↑ Rebecca Horn: Ravens Gold Rush, October 28 — December 3, 2011 [Архівовано 2012-04-25 у Wayback Machine.] Sean Kelly Gallery, New York.
Посилання ред.
- Інтерв'ю 2013 року з Ребеккою Хорн [Архівовано 17 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю 2011 року з Ребеккою Хорн [Архівовано 22 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Про виставку Ребеці Хорн у Відні в 1994 році [Архівовано 22 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Лекція Ірини Кулик в Музеї «Гараж». Макс Ернст – Ребекка Хорн. Машини мистецтва.