Відкрити головне меню

Ребекка Пéтра Хоббок Ар-Реєс, Ребекка П'єретта Арре, Рафка Бутроса Ар-Рейс, англ. Rafqa Pietra Choboq Ar-Rayès, 29 червня 1832 р. — 23 березня 1914 р., відома також як Свята Рафка (арабський варіант імені Ребекка). Ліванська маронітська свята, канонізована 10 червня 2001 р.

Рафка Петра Хобок Ар-Рейс
Рафка Петра Хобок Ар-Рейс
Свята
У миру: Бутроса (Пéтра)
У чернецтві: Анісса (Аґнесса) , Рафка (Ребекка)
Народилася 29 червня 1832 р. Ліван
Померла 23 березня 1914 р. Ліван
Шанується в католицькій церкві
У лику свята
День пам'яті у 2019 23 березня
Подвижництво монахиня
Медіафайли на Вікісховищі

Зміст

Ранні рокиРедагувати

Народилась 29 червня 1832 року у селищі Хімлая, коло міста Бікфайя, району Північний Метн у Лівані, за 30 км від Бейруту. При хрещенні отримала ім'я Бутроси (Петроніна, П'єріна фр. ) в честь апостола Петра (Бутрос арабською Петро). У віці шести років втратила матір, батько незабаром одружився вдруге. Через фінансові труднощі в сім'ї дівчину відправили на роботу прислужницею. Згодом мачуха вирішила віддати 14 річну Бутосу заміж за свого брата, а дядько за свого сина. Виниклий внаслідок цього сімейний конфлікт підштовхнув дівчину до більш глибокого релігійного життя та бажання вступити до монастиря.

Роки в конгрегації МаріаматРедагувати

У віці 14 років Бутроса стала жити в монастирі Діви Марії Ізбавительки у місті Бікфайя. Батько та мачуха намагались забрати її додому, але дівчина відмовилась із ними зустрітись, після чого більше ніколи їх не бачила. З ініціативи одного із ліванських священиків в цей час була організована жіноча конгрегація «Дочки Марії Непорочного Зачаття» («Маріамат»). Її метою було поєднання релігійного життя з освітою і ім'я 21 річної Бутроси було включено в список перших учасниць. В лютому 1855 року вона стала послушницею під іменем Анісса (Аґнес).[1] Виконуючи роботу катехитки у Гірському Лівані була свідком спровокованої турками різанини християн, в результаті якої загинуло кілька тисяч людей та зруйновано сотні храмів. Ховаючи полою свого одягу їй вдалось врятувати від смерті одну дитину переслідувану солдатами. У 1862 році принесла перші монаші обіти та була скерована на роботу у семінарію міста Ґазір. Головним її заняттям було завідуванням семінарською кухнею. У вільний час вивчала арабську мову, каліграфію, математику та навчала дівчат, що хотіли вступити у її конгрегацію. Згодом була скерована навчати дітей у школі міста Бібл. Через рік її разом із кількома іншими сестрами перевели у село Маад для заснування та підтримання школи в якій Бутроса провела наступні сім років життя.

Роки в Ліванському Маронітському орденіРедагувати

В 1871 році, наступає криза і розпуск конгрегації Маріамат, вона вступає до маронітського монастиря Св. Симона. Склавши у 1872 році обіти отримала ім'я Рафка (Ребекка), на честь її матері. Тут пройшли наступні 26 років її життя. На дванадцятому році перебування в монастирі, в жовтні 1885 року, вона раптово захворіла на важку хворобу очей. Причину хвороби у своїй автобіографії Рафка описує так: „ Я зайшла до церкви і почала молитись. Бачачи що я була здорова і за своє життя ніколи не хворіла я почала говорити Богу: «Чому, о мій Боже, Ти від відсторонився від мене і покинув мене?» …Під час сну я відчула надзвичайно сильний біль, що поширювався над моїми очима аж до стану в якому ви бачите мене, сліпою і паралізованою, і оскільки я сама просила про хворобу я не можу дозволити собі скаржитись“ Хоча своє прагнення страждань Рафка пов'язувала із бажанням досвідчити частину Христових Страстей, настоятелька монастиря наполягла на медичному втручанні. Після двох років страждань і болів, у столиці Лівану Бейруті, американський лікар зробив їй операцію із видалення ока, перед якою Рафка відмовилась від знеболення. Один із священиків, що був свідком цих подій згадує: „Перед операцією я попросив лікаря зробити анестезію ока, щоб Рафка не відчула болі, проте вона відмовилась. Лікар посадив її і ввіткнув довгий скальпель у її око… око вискочило і впало на підлогу, злегка сіпаючись. Рафка не скаржилася, тільки говорила «у єдності із Страстями Христовими»“.[2] Через короткий час хвороба поширилась і на її ліве око. Протягом наступних 12 років вона продовжувала страждати від болів у голові.

Роки у монастирі Св. ЙосифаРедагувати

 
осліпла і паралізована Рафка лежить на ліжку незадовго до смерті

Після будівництва нового монастиря Св. Йосипа у Джрабті, шість сестер ліванського маронітського ордену, між ними і Рафка були переселені туди на чолі із матір'ю Урсулою. Присутність Рафки яка мужньо переносила свою сліпоту і біль мала морально підтримати інших не чисельних сестер в їх турботах про облаштуванню нового місця.[3] В 1899 році вона втратила зір і лівого ока, а незабаром стала частково паралізованою. 23 березня 1914 року Рафка померла, її тіло було поховане на монастирському цвинтарі.

Прозріння на годинуРедагувати

В життєписах Рафки наводиться випадок з останніх років її життя, котрий змусив вже тоді замислитись над її святістю. Перебуваючи в новому монастирі Св. Йосифа, настоятелька мати Урсула запитала Рафку чи не хотіла б вона прозріти і побачити гори та прекрасну природу навколо монастиря. Рафка відповіла що хотіла б прозріти тільки на годину щоб побачити одну настоятельку. Раптом, коли мати Урсула вже збиралась покидати келію, Рафка посміхнулась і сказала що бачить її. Настоятелька стала проводити експерименти запитуючи про наявність та вигляд різних речей що знаходились в кімнаті. Остаточно в прозріня Рафки повірили після того коли вона детально описала різнокольоровий візерунок на покривалі. Через годину Рафка знову перестала бачити.[4]

Беатифікація та канонізаціяРедагувати

Процес беатифікації був розпочатий у грудні 1925 року, а дослідження на предмет можливої канонізації у травні 1926 року. 1927 року тіло Рафки було перенесене із цвинтаря до монастирської каплиці. Була зарахована до лику блаженних 17 листопада 1985 р. Канонізована 10 травня 2001 р.[5] Вважається покровителькою хворих і сиріт.

ПриміткиРедагувати

  1. Rafqa Pietra Choboq Ar-Rayè. Rafqa in the Congregation of the Mariamettes (1859—1971)[1]
  2. The Life of Saint Rafca,The Blind Mystic of Lebanon.Bride of the Crucified [2] Архівовано 27 червень 2007 у Wayback Machine.
  3. Яков Кротов. Словарь святых
  4. The Life of Saint Rafca,The Blind Mystic of Lebanon. A Light Shining in the Darkness [3] Архівовано 27 червень 2007 у Wayback Machine.
  5. Rafqa Pietra Choboq Ar-Rayès. Rafqa in the Lebanese Maronite Order (1871—1914) (1832 — 1914)[4]

ПосиланняРедагувати