Відкрити головне меню

Ратибор I (нім. Ratibor I, пол. Racibor I; бл. 1110  —†7 травня 1156 р.[1]) — князь Західної Поморянії у 11351155/1156 роках.

Ратибор I
Racibor I of Pomerania.jpg
Народився бл. 1110
Помер 1155/1156
Національність поморянин
Діяльність аристократ
Титул князь Західної Поморянії
Термін 1135—1155/1156 роки
Попередник Вартислав I
Наступник Богуслав I
Казимир I
Конфесія католицтво
Рід Грифичі
Батько Святобор I
Брати, сестри  • Вартіслав I
У шлюбі з Прибіслава Ярославна
Діти 1 сина та 1 донька

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Походив з династії Грифичів. Син Святобора I, князя Поморянії. Народився близько 1110 року. Спочатку отримав від батька у володіння місто Каммін. Згодом мешкав у Данії, Швеції та Норвегії, ймовірно вимушений був залишити князівство під тиском старшого брата Вратислава I.

КнязюванняРедагувати

У 1135 році після смерті брата повернувся до Західної Поморянії. З огляду на малий вік небожів захопив владу у князівстві та став її новим володарем. Того ж року спрямував свій флот на підтримку Віслава II, князя Рюгена, якого атакував данський флот. Ворогові було завдано поразки, в результаті чого вже в наступному році князівство Рюген здобуло незалежність. Того ж року Ратибор I здійснив похід проти столиці Данії — Роскілле, яке сплюндрував.

У серпні 1136 року вдерся до Сконе, яка на той час належало Данії, з метою послаблення Еріка II, короля Данії. 9 серпня того ж року у битві при Конунгахале (сучасне м. Кунгельв, Швеція) було завдано нищівної поразки данському війську. В подальшому з успіхом діяв проти дданців, за що отримав прізвисько «Король моря».

Разом з тим багато уваги приділяв економічному розбудові свого князівства та підтримці католицької церкви. У 1140 році сприяв висвятленю першого поморянського єпископа Войцеха в Вологощі (Вольгасті).

У 1147 році під час Хрестового походу проти слов'ян домовився про припинення облоги Шеціна в обмін на християнізацію мешканців та навколишнього племені слов'ян. Ймовірно невдовзі Щецин перейшов під владу Ратибора I. У 1153 році разом з Адальбертом Померанським, єпископом Воліна, заснував абатство Штольпе.

Помер у 1155 або 1156 році, поховано у премонстранському монастирі Гробі (поблизу сучасного міста Узедом, ФРН). Владу успадкували його небожі Богуслав I та Казимир I.

РодинаРедагувати

Дружина — княжна Прибислава, донька володимир-волинського і дорогобузького князя Ярослава Святополчича, сина Великого князя Київського Святополка II Ізяславича (з династії Рюриковичів).

Діти:

  • Маргарет (1142/1145-1197/1198), дружина Бернарда I Бадевіда, графв Рацебурга
  • Святополк

ПриміткиРедагувати

  1. E. Rymar, Rodowód książąt pomorskich, ss. 105—109.(пол.)

ДжерелаРедагувати

  • Kozłowski K., Podralski J., Gryfici. Książęta Pomorza Zachodniego, Szczecin 1985, ISBN 83-03-00530-8.
  • Lutz Mohr: Die Rache der Pommern. Über den Feldzug des Herzogs Ratibor I. wider Kungälv im Herzen Skandinaviens anno 1135 nach einer skandinavischen Quelle. In: Stier und Greif. Blätter zur Kultur- und Landesgeschichte in Mecklenburg-Vorpommern. Bd. 11, Schwerin 2001, S. 94–102.

ПосиланняРедагувати