Відкрити головне меню

Леонід Анатолійович Ратнер (* 26 грудня 1937(19371226), Кременчук) — український тренер з гандболу, головний тренер жіночої збірної України з гандболу, Заслужений тренер України, Заслужений тренер СРСР.

Леонід Ратнер
Ратнер Леонід Анатолійович
Загальна інформація
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Місце проживання Київ
Народження 26 грудня 1937(1937-12-26) (81 рік)
Кременчук
Спорт
Країна Україна Україна
Вид спорту гандбол
Клуб «Запоріжалюмінбуд», Запоріжжя
Тренує жіноча збірна України з гандболу
Нагороди
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України Заслужений тренер СРСР Заслужений тренер України
Заслужений тренер України
Заслужений тренер СРСР
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України

БіографіяРедагувати

Народився 26 грудня 1937 р. в Кременчуці.

Закінчив Сімферопольський державний університет.

У 1959 — 1962 р.р. виступав за гандбольну комаду «Запоріжалюмінбуд». Майстер спорту СРСР.

На тренерській роботі з 1957 р. В 1972 р. допомагав Семену Полонському тренувати чоловічу команду «ЗМетІ» (Запоріжжя).

У 1973 р. заснував у Запоріжжі жіночу гандбольну команду, яка виступала під назвами «ЗМетІ», «ЗІІ», з 1988 р. — «Мотор». Під його керівництвом цей клуб вигравав бронзові нагороди чемпіонату СРСР (1977) та СНД (1992), Кубок СРСР (1989, 1990), чотири рази — золоті медалі чемпіонатів України, двічі — срібні.

Протягом низки років Леонід Ратнер очолював молодіжну (спортсменки до 20 років) та юніорську (17-18 років) жіночі збірні команди СРСР. П'ять разів (1983, 1985, 1987, 1989, 1991) він приводив молодіжку до золота світових чемпіонатів. Радянські юніорки під керівництвом Ратнера сім разів перемагали у міжнародних турнірах «Дружба».

В 1990-ті роки Леонід Ратнер був головним тренером національної жіночої команди України. Знову очоливши її в 2002 році він привів український жіночий гандбол в квартет сильнійших команд чемпіонату світу — 2003, а на літніх Олімпійських іграх 2004 в Афінах — до бронзових нагород.

У 2007 році Леонід Ратнер подав у відставку з посади головного тренера, оскільки команда не змогла пробитися до чвертьфіналу чемпіонату світу й здобути путівку на Олімпійські ігри.[1]

У 2011 74-річний фахівець знову очолив національну жіночу збірну.[2]

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати