Ратибор Білоґардський

Ратибор Білоґардський (*бл. 1212 — 6 червня 1272) — князь Померано-Білоґардський у 12201262 роках.

Ратибор Білоґардський
пол. Racibor białogardzki
Ратибор I (праворуч)
Народивсябл. 1212
Помер6 червня 1272
Національністькашуби
Діяльністьаристократ
Титулкнязь
Посадагерцог
Термін1220—1262 роки
ПопередникМстівой I
НаступникТевтонський орден
Конфесіякатолицтво
РідСобіславичі
БатькоМстівой I
МатиСвініслава П'яст

Життєпис

ред.

Походив з династії Собіславичів. Син Мстівоя I, князя Східної Померанії, та Свініслави П'яст. Був доволі малим, коли помер батько (бл. 1219/1220 років), успадкувавши Білогардське князівство. З огляду на молодість Ратибор опинився під опікою старшого брата Святополка II, який деякий час керував його князівством.

У 1232 році повернув собі владу над князівством. Вже у 1237 році вступив в союз з братом Самбором II, герцогством Мекленбург та Тевтонським орденом проти старшого брата Святополка II. Того ж року атакував Слупськ, проте вже у 1238 році зазнав поразки від Святополка II й вимушений був визнати зверхність останнього.

У 1242 році знову виступив проти старшого брата. Але 1243 року потрапив у полон. Після поразки Святополка II від Тевтонського ордену, звільнився, проте в подальшому зберігав вірність Святополку II. Весь час перебував у місті Білоґард, який намагався відновити після війн. У 1262 році вступив до Тевтонського ордену, передавши тому своє князівство. Помер у 1272 році.

Джерела

ред.
  • Labuda Gerard, Mściwoj I, (w:) Słownik biograficzny Pomorza Nadwiślańskiego, t. 3, Gdańsk 1997.