Ратибор Білоґардський

Ратибор Білоґардський (*бл. 1212 — 6 червня 1272) — князь Померано-Білоґардський у 12201262 роках.

Ратибор Білоґардський
пол. Racibor białogardzki
Wartislaw I, Sambor II and Racibor of Pomerelia.jpg
Ратибор I (праворуч)
Народився бл. 1212
Помер 6 червня 1272
Національність кашуби
Діяльність аристократ
Титул князь
Посада Герцог
Термін 1220—1262 роки
Попередник Мстівой I
Наступник Тевтонський орден
Конфесія католицтво
Рід Собіславичі
Батько Мстівой I
Мати Свініслава П'яст

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Собіславичів. Син Мстівоя I, князя Східної Померанії, та Свініслави П'яст. Був доволі малим, коли помер батько (бл. 1219/1220 років), успадкувавши Білогардське князівство. З огляду на молодість Ратибор опинився під опікою старшого брата Святополка II, який деякий час керував його князівством.

У 1232 році повернув собі владу над князівством. Вже у 1237 році вступив в союз з братом Самбором II, герцогством Мекленбург та Тевтонським орденом проти старшого брата Святополка II. Того ж року атакував Слупськ, проте вже у 1238 році зазнав поразки від Святополка II й вимушений був визнати зверхність останнього.

У 1242 році знову виступив проти старшого брата. Але 1243 року потрапив у полон. Після поразки Святополка II від Тевтонського ордену, звільнився, проте в подальшому зберігав вірність Святополку II. Весь час перебував у місті Білоґард, який намагався відновити після війн. У 1262 році вступив до Тевтонського ордену, передавши тому своє князівство. Помер у 1272 році.

ДжерелаРедагувати

  • Labuda Gerard, Mściwoj I, (w:) Słownik biograficzny Pomorza Nadwiślańskiego, t. 3, Gdańsk 1997.