Відкрити головне меню

Тимофі́й Олексі́йович Рапта́нов
Тимофей Алексеевич Раптанов
Раптанов Тимофей (Татю, 1933).jpg
Народився 17 червня 1906(1906-06-17)
с. В. Токай Бугурусланського повіту Самарської губернії, тепер Похвістневського району Самарської області
Помер 4 червня 1936(1936-06-04) (29 років)
Ардатов
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність прозаїк, журналіст
Мова творів ерзянська
Напрямок реалізм
Жанр нарис, оповідання, повість, роман

Тимофі́й Олексі́йович Рапта́нов у Вікісховищі?

Тимофі́й Олексі́йович Рапта́нов (*17 червня 1906, с. В. Токай Бугурусланського уїзду Самарської губернії, тепер Похвістневського району Самарської області — †4 червня 1936, м. Ардатов тепер Мордовії) — ерзянський прозаїк, журналіст. Основоположник модерного ерзянського роману і повісті.

Біографічні відомостіРедагувати

Народився у селянській родині. У 14 років залишився сиротою. У пошуках заробітку поневірявся по містах та селах Поволжя, Сибіру та Середньої Азії.

У 1926 повернувся до рідного села, займався самоосвітою. Позитивно вплинуло на розвиток особистості Раптанова навчання у Малотолкайському педагогічному технікумі (культурно—просвітительський центр заволжанської мордви 20—х рр.), спілкування з педагогами та письменниками старшого покоління: К. Петровою, Е. Скобелевим, В. Радаєвим, А. Моро, П. Кирилловим, А. Лукьяновим тощо.

Літературна діяльністьРедагувати

Приблизно на цей час припадає і початок літературної творчості Раптанова. Вірші «Комсомолка» (1926), «Од эрямо» («Нове життя», 1929) тощо були надруковані в газеті «Якстере теште» («Червона зірка»).

Автобіографічний вірш «Монь эрямом» («Моє життя») увійшов до першої колективної збірки ерзянських і мокшанських письменників «Васень сяткт» («Перші іскри», 1929).

У 1930 мешкав у Москві, працював літспівробітником газети «Якстере теште». Тоді ж разом з редакцією газети (вона стала називатися «Эрзянь коммуна») переїхав до Саранська. Був замголовного редактора республіканської молодіжної газети «Ленинэнь киява» («Шляхом Леніна»). Тут повною мірою розкрився його талант прозаїка. Надрукував у 1930—1936 серію нарисів та оповідань, 3 повісті й роман.

У ранніх оповіданнях від змалював життя мордовського села часів Громадянської війни, колективізації: «Тол Иван» («Іван—вогонь», 1930), «Кавонест братиники» («Два брати»), «Тетят—цëрат» («Батько й син», 1932) тощо. Його перу належать також і нариси «Лаксось муевсь» («Щілину знайдено»), «Ансяк Тарасбуй» («Тільки Тарасово») та інші.

Соціальною тематикою просякнуті повісті Раптанова «Филянь кизэ» («Шлях Філі», 1932), «Стака иетнестэ» («У важкі роки», 1935).

У романі «Чихан пандо ало» («Під Чихан—горою», 1934) автор показав у динаміці духовне зростання героя, показав на конкретному прикладі формування національної свідомості молоді 20—х рр.

Особливості прози РаптановаРедагувати

  • Автобіографічність
  • Документальність
  • Багатство лексики
  • Конкретність
  • Емоційна насиченість фрази

ТвориРедагувати

  • Татю: Повесть / Пер. А. Кременского.— Саранск, 1954
  • Татю: Повесть ды ëвтнемат.— Саранск, 1933
  • Од пингень вий: Ёвтнемат ды очеркт.— М., 1934
  • Чихан пандо ало: Роман.— Саранск; М., 1934
  • Эрямос совамо: Повесть ды ëвтнемат.— Саранск, 1936
  • Кочказь сочиненият.— Саранск, 1948

ДжерелаРедагувати

  • Кирюшкин Б. Мордовский советский роман.— Саранск, 1965
  • Инжеватов И. Тимофей Алексеевич Раптанов // История мордовской советской литературы: В 3 т.— Саранск, 1968.— Т.1
  • Инжеватов И. Время водило его пером: Очерк жизни и творчества Т. А. Раптанова.— Саранск, 1971
  • Мордовия. Кто есть кто. Энциклопедический словарь—справочник. — Ульяновск, 1997. — с.340.