Вікіпедія

Райзінг Стар (печера)

Печерна система Райзінг Стар (англ. Rising Star, також відома як Вестмінстер/Westminster або Імпайр/Empire, у текстах українською іноді зветься за буквальним перекладом: Висхідна зірка) розташована в доломітових горах Малмані, у долині річки Блубанк в Південній Африці, в місцевості відомій у ПАР як Колиска людства, приблизно у 800 метрах[1] (за іншими даними 2,2 км)[2] на південний захід від іншої знаменитої печери, Сварткранс, визнаної ЮНЕСКО об'єктом Світової спадщини.[3] З 2013 року в доти не дослідженій камері печери, що отримала назву Діналеді, почали знаходити скам’янілі рештки гомінін, які у 2015 році були описані під назвою Homo naledi.[1]

Райзінг Стар
Розташування
Країна  ПАР
Карти розташування
Райзінг Стар (печера). Карта розташування: Південно-Африканська Республіка
Райзінг Стар (печера)

Мапа

CMNS: Райзінг Стар у Вікісховищі

Назви частин печерного комплексу ред.

 
Частина комплексу Райзінг Стар у розрізі (схематично)

У 1980-х роках назви Імпайр, Вестмінстер і Райзінг Стар використовувалися як синоніми щодо відомої на той момент частини печерного комплексу.[4] (Рис.2 на ст.7 у статті Джона Хоукса і співавторів містить докладну схему шахт і камер Райзінг Стар.)

До камери Dragon's Back (Спина Дракона) веде 10-метрова шахта, що називається Superman's Crawl (лаз Супермена), оскільки більшість людей можуть пройти, лише тримаючи одну руку щільно до тіла, а іншу витягнувши над головою, подібно до Супермена в польоті.[3][5] Назву ця камера отримала через уламок скелі (діам. 15 м), що колись обвалився в печеру від її склепіння і по якому, як по шпичастій спині чудовиська, дослідники мусять дертися далі.

Наступна, розвідана вже в 2013 році, камера Dinaledi відділена ще однією вузькою шахтою протяжністю 12 м і шириною всього 20 см. Топонім камера Діналеді (що включає слово «зірки» мовою сото) і назва виду, наледі (на сесото означає «зірка»), були присвоєні членами експедиції, пов'язуючи нововідкритий вид і розташування камери в печерному комплексі Райзінг Стар.[1][5]

Остання розвідана палеоантропологами камера печерного комплексу, Lesedi (Світло мовою сото,[6] хоча денне світло туди потрапити не може і, згідно з дослідженнями, не потрапляло і в часи Гомо наледі), відкрита експедицією Лі Бергера в перший сезон розкопок в листопаді 2013 р. Вона сполучена з Діналеді через ряд камер і шахт.

Історія досліджень ред.

Вражаючі розміри печери та відносна близькість до Йоганнесбургу зумовили інтерес до неї спелеологів, які бували там з 1960-х років з дослідницькою та рекреаційною метою.[3]

Печера була досліджена в 1980-х роках Клубом спелеологічних досліджень (SEC), місцевим відділенням Південноафриканської спелеологічної асоціації (SASA).[4]

Відкриття скам'янілостей у камері Діналеді ред.

 
Приблизно в такій позі дослідники Райзінг Стар мають долати 10-метрову шахту на шляху до камери Діналеді

13 вересня 2013 року, досліджуючи печерну систему Райзінг Стар, спелеологи Рік Хантер (англ. Rick Hunter) і Стівен Такер (англ. Steven Tucker) з Клубу спелеологічних досліджень (SEC) знайшли вузьку, вертикально орієнтовану шахту, «димову трубу» розміром 12 м завдовжки із середньою шириною 20 см.[3][5][7][8] За нею Хантер виявив камеру, що розташована на глибині 30 м від рівня входу (U.W.101[9] або UW-101 за номенклатурою Університету "Вітс", камера Діналеді), її поверхня була всіяна кістками. 1 жовтня фотографії з того місця були показані Педро Бошоффу і Лі Бергеру, вченим Вітватерсрандського Університету (відомий також як "Вітс").[7][10]

Розташування кісток, а також кілька оглядових кілочків свідчать про те, що «хтось уже був там» кілька десятиліть тому.[3][5] Це наштовхнуло дослідників на думку, що кістки могли належати спелеологу, який потрапив у камеру раніше і не зміг вийти з неї живим.[3]

Розкопки 2013 та 2014 років ред.

Лі Бергер, який на той момент був зайнятий дослідженням решток відкритого ним австралопітека седіба у місцевості Малапа, зрозумів важливість знахідки і організував експедицію в Райзінг Стар, яка почалася 7 листопада 2013 року.[10] Експедицію фінансували Національний дослідницький фонд Південної Африки і Національне географічне товариство.[11][12]

З огляду на важкодоступність камери Діналеді, Бергер оголосив кастинг і залучив шість палеоантропологинь, які мали достатню підготовку і могли пройти крізь отвір лише 18 см завширшки (найвужча ділянка на шляху до Діналеді).[13] Це Ханна Морріс, Марина Елліотт, Бекка Пейксотто, Алія Гуртов, Ліндсей Івз та Елен Фойеррігель.[14] Вони отримали прізвисько підземних астронавток.[15]

 
Схематичний вигляд камери Діналеді з рештками, заглибленими в глинисті відкладення, і "напливами", що частково перекривають дно печери

Камера Діналеді була частково розкопана цими шістьма членкинями експедиції протягом листопада 2013 року. У листопаді 2013 року знайдено та каталогізовано понад 1200 викопних решток,[16] що представляють принаймні десяток індивідуумів.[17] Станом на літо 2014 року в печері не були виявлені лише 20 із 206 кісток людського тіла.[18] До квітня 2014 року знайдено 1754 кісткових фрагментів.[19]

Пошарове розміщення кісток у насичених глинами відкладеннях свідчить про те, що вони накопичувалися протягом тривалого періоду часу, можливо, століть.[3][5]

20 лютого 2014 року Рік Хантер, Лі Бергер, Джон Хоукс, Алія Гуртов і Педро Бошофф повернулися до Райзінг Стар, щоб оцінити друге потенційне місце розкопок. Позначене як UW-102 (або U.W.102, також відоме як камера Леседі),[9] воно знайдене спелеологами Ріком Хантером і Стівом Такером в останній день першої експедиції. Обмежені розкопки почалися в квітні 2014 року.[19][20] Там знайдені фрагменти ще принаймні трьох кістяків (дорослі і дитячий).

Станом на вересень 2015 знайдені скам'янілі рештки принаймні 15 індивідів — старих, молодих і дітей.[1][3] Близько 300 фрагментів кісток зібрані з поверхні камери Діналеді і ще 1250 з розкопу на ділянці 3 (див. схему камери).[5] Рештки включають черепи, щелепи, ребра, зуби, майже повні набори кісток стопи, руки і внутрішнього вуха. Розкопано лише один квадратний метр печерної камери; інші рештки все ще можуть бути там. Це найбільша за кількістю кісткового матеріалу знахідка для палеоліту в Південній Африці і одна з найбільших пам'яток цієї епохи в світі.[1][3]

Семінар, присвячений знахідці, за участю 54 місцевих і міжнародних вчених відбувся в травні 2014 року в Університеті Вітватерсранда.[3][19][21] Ще майже півтора роки кропіткого аналізу передували публікації 10 вересня 2015 року, в якій скам'янілості були оприлюднені та названі Homo naledi.[1][5]

15 часткових скелетів, знайдених у невеликій підземній камері, сильно звужують коло припущень щодо обставин їхнього походження. Палеоантрополог Джон Д. Хоукс з Університету Вісконсину у Медісоні, який є членом команди, заявив наступне. Наукові факти свідчать про те, що всі знайдені в печері кістки є рештками гомінін (за винятком кісток однієї сови), не мають слідів хижацтва, як немає і хижаків, які б у такий спосіб накопичували б лише рештки гомінін; кістки там не з'явилися одномоментно. Немає доказів того, що каміння чи осад падали в печеру з будь-якого отвору на поверхні; немає доказів того, що вода затікала в печеру, заносячи в неї кістки.[5][22][23]

Хоукс веде до висновку, що найкращою гіпотезою є навмисне поховання в печері цих решток іншими представниками виду.[24] Бергер та співавтори припускають, що «ці люди були здатні до ритуальної поведінки». Вони припускають, що розміщення мертвих тіл у печері було ритуальною поведінкою, ознакою символічного мислення.[25] «Ритуал» тут означає навмисну та повторювану практику (утилізація мертвих тіл у печері), а не якийсь тип релігійного ритуалу.[26] Їхня гіпотеза була піддана критиці через її малоймовірність і недостатню доведеність.[27][28] Так само сумнівними видаються твердження про використання вогню представниками Гомо наледі та згадки про їхнє мистецтво. Викликає суперечки і датування знахідок.

Датування ред.

Геологи підрахували, що печера, в якій виявлені скам’янілості, не старша за три мільйони років,[26] а вік кам’яних напливів, що частково перекрили скам’янілі рештки, оцінили від 236000 до 414000 років тому.[29]

Дослідження, яке включало статистичну реконструкцію еволюційних дерев гомінін на основі вимірювань черепа та зубів, спочатку показало, що найбільш ймовірний вік H. naledi — 912 тисяч років тому.[30][31][32] Втім, поточна оцінка сильно відрізняється від початкової:

Вік решток Гомо наледі з камери Діналеді виявився надзвичайно "молодим". Гомо наледі, вперше описані у статті в вересні 2015 року, жили близько 335—236 тисяч років тому. Таким чином ці примітивні гомініни з маленькими черепами цілком можливо співіснували в часі й просторі з представниками Homo sapiens.
Оригінальний текст (англ.)
The age of the original Homo naledi remains from the Dinaledi Chamber has been revealed to be startlingly young in age. Homo naledi, which was first announced in September 2015, was alive sometime between 335 and 236 thousand years ago. This places this population of primitive small-brained hominins at a time and place that it is likely they lived alongside Homo sapiens.'

Скам'янілості камери Діналеді з віком можливо лише 236000 років, з примітивним за розмірами та будовою ендокраном і ознаками розвиненого дереволазання виглядають як дивний анахронізм, адже в цей час у Південній Африці вже жили люди з набагато більшим мозком і практично сучасною зовнішністю.[29][33]

Підсумки роботи ред.

Пройшло майже 10 років від моменту відкриття і протягом цього часу команда дослідників Райзинг Стар публікували мозаїчні статті про ті чи інші нюанси анатомії нововідкритого виду. І лише напочатку літа 2023 з'явилася одразу серія препринтів з найбільш очікуваними результатами. Одночасно з препринтами підсумкових статей досліджень у Райзінг Стар Netflix показав документальний фільм Unknown: Cave of Bones (Невідоме: Печера кісток), в якому в популярній формі розказана історія відкриття Гомо наледі та точка зору авторів.[34] В той же час наукова спільнота відгукнулась на згадані підсумкові публікації розгромними колективними рецензіями. Лі Бергера та співавторів звинувачують у поширенні сенсаційних висновків, що недостатньо підкріплені доказами.[35]

Геологія ред.

Печерна система Райзінг Стар розташована в долині річки Блубанк і має площу 250 × 150 м нанесених на карту проходів у ядрі відкритої складки, що полого опускається на захід (17°), і стратиграфічно прив’язана до 15–20-метрового строматолітового доломітового горизонту в нижніх частинах формації Монте-Крісто. Цей доломітовий горизонт в основному вільний від кремнію, але містить п'ять тонких (<10 см) шарів, які використовуються як маркери для оцінки відносного розташування камер в системі. Висота над рівнем моря — 1450 м для підлоги камери Діналеді. [36]

Див. також ред.

  • Unknown: Cave of Bones[34] (документальний фільм Netflix 2023)
  • Dawn of Humanity (фільм PBS, 2015)

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Berger, Lee R. та ін. (10 вересня 2015). Homo naledi, a new species of the genus Homo from the Dinaledi Chamber, South Africa. eLife. 4. doi:10.7554/eLife.09560. PMC 4559886. PMID 26354291.
  2. ↑ Dirks, Paul HGM; Berger, Lee R; Roberts, Eric M; Kramers, Jan D; Hawks, John; Randolph-Quinney, Patrick S; Elliott, Marina; Musiba, Charles M; Churchill, Steven E (10 вересня 2015). Conard, Nicholas J (ред.). Geological and taphonomic context for the new hominin species Homo naledi from the Dinaledi Chamber, South Africa. eLife. Т. 4. с. e09561. doi:10.7554/eLife.09561. ISSN 2050-084X. Процитовано 23 серпня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  3. ↑ а б в г д е ж и к л Shreeve, Jamie (10 вересня 2015). This Face Changes the Human Story. But How?. National Geographic News. Архів оригіналу за 21 травня 2023. Процитовано 21 травня 2023.
  4. ↑ а б Paul Courbon (1989). Atlas of the Great Caves of the World. Cave Books. с. 38. ISBN 0939748215. Empire Cave [Western Transvaal]: 4010 m; Empire/Westminster/Rising Star Cave. Explored by SASA and Free Cavers
  5. ↑ а б в г д е ж и Dirks, Paul H. G. M. та ін. (2015). Geological and taphonomic context for the new hominin species Homo naledi from the Dinaledi Chamber, South Africa. eLife. 4: e09561. doi:10.7554/eLife.09561. ISSN 2050-084X. PMC 4559842. PMID 26354289.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  6. ↑ South African Languages | Place names. www.salanguages.com. Процитовано 23 серпня 2023.
  7. ↑ а б Tucker, Steven (13 листопада 2013). Rising Star Expedition. Speleological Exploration Club. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 8 вересня 2015.
  8. ↑ André Doussy. SEC-Caving: Rising Star Expedition Finds over 1,000 Hominid Fossils. sec-caving.co.za. Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 20 січня 2015.
  9. ↑ а б John Hawks, Marina Elliott, Peter Schmid, Steven E. Churchill et al.: New fossil remains of Homo naledi from the Lesedi Chamber, South Africa.
  10. ↑ а б Yong, Ed (10 вересня 2015). 6 Tiny Cavers, 15 Odd Skeletons, and 1 Amazing New Species of Ancient Human. The Atlantic. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 13 вересня 2015.
  11. ↑ Greenfieldboyce, Nell (10 вересня 2015). South African Cave Yields Strange Bones Of Early Human-Like Species. NPR. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 10 вересня 2015.
  12. ↑ Rising Star Expedition - National Geographic (blogs). nationalgeographic.com. Архів оригіналу за 9 вересня 2015.
  13. ↑ Brahic, Catherine (26 листопада 2014). Bone bonanza: Chamber of secrets yields human remains. New Scientist (амер.). Процитовано 23 серпня 2023.
  14. ↑ Smith, David (10 вересня 2015). 'Small spelunkers required': the ad that led to the discovery of Homo naledi. The Guardian. Архів оригіналу за 30 грудня 2015. Процитовано 10 січня 2016.
  15. ↑ Feltman, Rachel (10 вересня 2015). Meet the six female 'underground astronauts' who recovered our newest relative. The Washington Post. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 10 січня 2016.
  16. ↑ Andrew Howley. Final Day of Excavations. nationalgeographic.com. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 2 грудня 2013.
  17. ↑ Anthropologist, 'underground astronaut' strike fossil gold in South Africa dig. Архів оригіналу за 10 грудня 2013. Процитовано 9 грудня 2013.
  18. ↑ Anthropology Prof. John Hawks and UW-Madison students dig up crucial remnants of early hominids. Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 21 вересня 2014.
  19. ↑ а б в Lee R. Berger. Rising Star Empire Cave 2014 Annual Report. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 травня 2015.
  20. ↑ Hawks, John. Scientists Return to Explore a Second Fossil Chamber. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 22 лютого 2014.
  21. ↑ Crowdsourcing digs up an early human species. Nature News & Comment. Архів оригіналу за 11 вересня 2015. Процитовано 22 вересня 2015.
  22. ↑ Drake, Nadia (15 вересня 2015). Mystery Lingers Over Ritual Behavior of New Human Ancestor. National Geographic News. Архів оригіналу за 3 листопада 2015. Процитовано 16 вересня 2015.
  23. ↑ McKensie, David (10 вересня 2015). Homo naledi: Scientists find ancient human relative (Video (02:43)). CNN News. Архів оригіналу за 2 листопада 2015. Процитовано 13 вересня 2015.
  24. ↑ Staff (10 вересня 2015). Dawn of Humanity. PBS. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 14 вересня 2015. Documentary time mark: 1h 40 min
  25. ↑ Ghosh, Pallab (10 вересня 2015). New human-like species discovered in S Africa. BBC News. Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 10 вересня 2015.
  26. ↑ а б Wilford, John Noble (10 вересня 2015). New Species in Human Lineage Is Found in a South African Cave. New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 10 вересня 2015.
  27. ↑ Sample, Ian (10 вересня 2015). Homo naledi: new species of ancient human discovered, claim scientists. The Guardian. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 6 січня 2016.
  28. ↑ Wong, Kate. Debate Erupts over Strange New Human Species. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
  29. ↑ а б Dirks, Paul H.G.M.; Roberts, Eric M. та ін. (9 травня 2017). The age of Homo naledi and associated sediments in the Rising Star Cave, South Africa. eLife. 6: e24231. doi:10.7554/eLife.24231. PMC 5423772. PMID 28483040.
  30. ↑ Dembo, Mana; Radovčić, Davorka; Garvin, Heather M.; Laird, Myra F.; Schroeder, Lauren; Scott, Jill E.; Brophy, Juliet; Ackermann, Rebecca R.; Musiba, Chares M. (1 серпня 2016). The evolutionary relationships and age of Homo naledi: An assessment using dated Bayesian phylogenetic methods. Journal of Human Evolution. 97: 17—26. doi:10.1016/j.jhevol.2016.04.008. PMID 27457542. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
  31. ↑ Bower, Bruce. New dating suggests younger age for Homo naledi. Архів оригіналу за 5 липня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
  32. ↑ Thackeray, J. Francis (2015). Estimating the age and affinities of Homo naledi (PDF). South African Journal of Science. 111 (11/12). doi:10.17159/sajs.2015/a0124. Архів оригіналу (PDF) за 20 травня 2017. Процитовано 6 липня 2016.
  33. ↑ Rincon, Paul (9 травня 2017). Amazing haul of ancient human finds unveiled. BBC. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 9 травня 2017.
  34. ↑ а б https://www.netflix.com/watch/81473682
  35. ↑ McKie, Robin (22 липня 2023). Were small-brained early humans intelligent? Row erupts over scientists’ claim. The Observer (en-GB) . ISSN 0029-7712. Процитовано 23 серпня 2023.
  36. ↑ New species of extinct human found in cave may rewrite history. New Scientist. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Райзінг_Стар_(печера)&oldid=41806447