Радівецький повіт

повіт (округ) Герцогства Буковини
Радівецький повіт
Округ
Коронний край Герцогство Буковина
Країна Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Радівці
Створений 1850
Площа 1841 км² (1910)
Населення 91 018 (1910)
Герцогство Буковина. Радівецький повіт.jpg
Найбільші міста Радівці

Радівецький повіт (нім. Bezirk Radautz) — адміністративна одиниця у складі Герцогства Буковина (1849-1918). Адміністративний центр — місто Радівці.

РозташуванняРедагувати

Радівецький повіт розташовувався в центральній частині Герцогства Буковина, та простягався від Серетського повіту на сході до адміністративної межі з Угорським королівством (комітат Мармарош) на заході. На півночі межував з Вижницьким і Сторожинецьким повітами, на півдні — Ґурагуморським і Кимполунгським.

За часів Австро-УгорщиниРедагувати

У 1849 Буковинський округ було відокремлено від Королівства Галичини та Володимирії зі статусом коронного краюГерцогство Буковина.
Після адміністративної реформи 1850 року з чотирьох повітів та окремого околу було утворено 15 повітів, зокрема й Радівецький (шляхом відокремлення західних околів Серетського повіту).
В результаті адміністративної реформи 1865-1867 Сторожинецький повіт зберіг свій статус, і залишався одним з 11 повітів герцогства.
Станом на 1868 рік Радівецький повіт складався з населених пунктів судових повітів Радівці (налічував 47 823 мешканці) та Солка (налічував 19 928 мешканців).[1] У 1886 р. Було визначено створення ще одного судового округу, для якого три муніципалітети судового округу Радівці були об'єднані в судовий повіт Селятин. Указ набрав чинності з 1 червня 1888 р.[2] З 1 жовтня 1893 року судовий округ Солка був вилучений з судового повіту Радівці й об'єднаний з судовим повітом Ґурагумора в Ґурагуморський повіт, після чого Радівецький повіт знову складався з двох судових повітів.
У Радівецькому повіті в 1869 році проживала 73 601 особа, до 1900 року чисельність населення зросла до 82 152 осіб. Серед населення в 1900 р. було 8 864 русини-українці (10,8 %), 21 493 особи розмовляли німецькою (26,2 %), 47 919 румунською (58,3 %) та 3 326 іншою мовою (4 %). Повіт у 1900 р. займав площу 1840,97 км², включав два судові повіти з 28 гмінами (самоврядними громадами) та 5 фільварками (приватні маєтки без місцевої ради, якими керували їх власники).
Повіт за переписом 1910 року налічував 28 населених пунктів, об'єднаних у 28 гмін (самоврядних громад) та у два судові повіти.[3] Площа повіту становила 1841 км², проживали 91 018 осіб.[4] За віросповіданням: 14 100 римо-католиків, 1 165 греко-католиків, 21 вірмено-католик, 62 349 православних, 353 лютерани, 52 липовани і 9 442 юдеї. За національністю: 23 822 німців, 114 чехів-моравців-словаків, 845 поляків, 8 533 українців, 47 словенців, 10 італійців, 54 762 румуни, 2 502 угорці, 383 чужоземці.[5] Щодо чисельності румунського населення 1910 року історики зауважили його завищення внаслідок «значної фальсифікації перепису 1910 року» румунською владою.[6]

Рік Жителі Німецькомовні Україномовні Румунськомовні Інші мови
1869 73.601
1880 81.410 17.336 7.003 52.288 4.645
1890 92.554 20.687 8.837 58.080 4.297
1900 82.152 21.493 8.864 47.919 3.326
1910 91.018 23.822 8.533 54.762 3.901

Самоврядні громади на 1910 рік[7]Редагувати

Судовий повіт Обервіков

Судовий повіт Радівці

Судовий повіт Селятин

Перша світова війнаРедагувати

Під час Першої світової війни територія повіту неодноразово займалася російськими військами. Протягом цього часу повітом керував призначений окупаційною владою намісник («начальник уезда»).

Після падіння Австро-УгорщиниРедагувати

 
Адміністративно-територіальний поділ Королівства Румунія (1919-1925)

6 листопада 1918-го року останній Буковинський крайовий президент граф Йозеф фон Ездорф офіційно передав владу у повітах де переважна більшість мешканців становили румуни (зокрема Радівецькому) представнику румунської громади Аурелу Ончулу.
Однак королівська Румунія, спираючись на шовіністичні кола серед лідерів місцевої румунської громади, не визнала розподілу Герцогства Буковина за етнічною ознакою, і прагнучи заволодіти всім краєм, розпочала військову операцію, підсумком якої стала анексія всієї Буковини.
З 1919 року Радівецький повіт (як й інші повіти) було реорганізовано в жудець Радівці, який до 1925 року зберігався у тих самих межах.
Відповідно до закону від 14 червня 1925 р., жудець Радівці був розширений за рахунок ліквідованих жудеців Серет (повністю) та Вижниця (частково).

Докладніше: Радівці (жудець)

ПриміткиРедагувати

  1. Reichs-Gesetz-Blatt für das Kaiserthum Oesterreich. Jahrgang 1868, XLI. Stück, Nr. 101: Verordnung vom 10. Juli 1868, die Durchführung des Gesetzes vom 19. Mai 1868 (Reichs-Gesetz-Blatt Nr. 44) in Böhmen, Dalmatien, Oesterreich unter und ob der Enns, Steiermark, Kärnthen, Bukowina, Mähren, Schlesien, Tirol und Vorarlberg, Istrien, Görz und Gradiska betreffend.
  2. Reichsgesetzblatt für die im Reichsrath vertretenen Königreiche und Länder 1888, VI. Stück, Nr. 15: „Verordnung des Justizministeriums, betreffend den Beginn der Amtswirksamkeit des Bezirksgerichtes Seletin in der Bukowina“
  3. Die Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1910 in den im Reichsrate vertretenen Königreichen und Ländern — Die summarischen Ergebnisse der Volkszählung. Mit 6 Kartogrammen — Tabelle I.
  4. Die Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1910 in den im Reichsrate vertretenen Königreichen und Ländern — Die summarischen Ergebnisse der Volkszählung.
  5. Die Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1910 in den im Reichsrate vertretenen Königreichen und Ländern — Die summarischen Ergebnisse der Volkszählung.
  6. Жерноклеєв О. Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890—1918 рр.). — С. 69.
  7. Allgemeines Verzeichnis der Ortsgemeinden und Ortschaften Österreichs nach den Ergebnissen der Volkszählung vom 31. Dezember 1910, Seite 401