Пінчук-Серебрякова Євгенія Климівна

українська театральна акторка, театральна критикиня

Євгенія Климівна Пінчук-Серебрякова (* 28 вересня 1941 с. Москалівка)  — українська театральна акторка у Сумах, театральний критик. Зазнала переслідувань на національному ґрунті з боку комуністичного режиму у 1980-тих роках (через «неусовершенствование русского языка»).

Пінчук-Серебрякова Євгенія Климівна
Народилася 28 вересня 1941(1941-09-28) (78 років)
Москалівка, Тернопільської області
Діяльність театральна акторка
Нагороди Народний артист України
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Народна артистка України, лауреатка премії імені М. Заньковецької.

ЖиттєписРедагувати

Батьки - селяни (Клим та Мокрина Пінчуки, з півночі Тернопілля). Після сільської школи вступила до театральної студії при Тернопільському театрі ім. Т. Г. Шевченка. Пізніше, у 1985-му, закінчила Київський державний університет ім. Карпенка-Карого, літературознавчий факультет  — театральний критик.

ТеатрРедагувати

  • 1964  — актриса Тернопільського театру. Перша роль у виставі режисера Я. Т. Геляса,

РоліРедагувати

Зіграла понад 180 ролей, здебільшого лірико-драматичні, грала героїнь української класики: Варка («Безталанна»), Маруся («Маруся Богуславка»), Елізабет («Герцог Гонзаго»).

Пригадую один з екстремальних випадків: захворіла актриса, й мені за ніч довелося вивчити величезний текст головної героїні Оксани за комедією Марка Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть»

НагородиРедагувати

  • 1996  — отримала звання заслуженої артистки України.
  • 1998  — отримала «Золотий мікрофон».
  • 1999  — визнана актрисою року.
  • 2006  — Лауреат премії ім. М. Заньковецької.
  • 2009  — Народна артистка України

Репресії владоюРедагувати

Звання «Заслуженої артистки» Євгенія Климівна могла отримати ще в молоді роки, але через переслідування російської влади, яка закидала «неусовершенствование русского языка», офіційно звання так і не отримала. Більш того, під тиском адміністрації змушена була на деякий час залишити театр. 1986 на гастролях у Москві не дали зіграти жодної ролі, навіть україномовну Хіврю із «Сорочинки». Лише через три роки, завдяки громадськості міста і режисеру театру, повернута до театру.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати