Пінон білочеревий
| Пінон білочеревий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Білочеревий пінон (Зоопарк Сан-Дієго)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ducula forsteni (Bonaparte, 1854)[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Hemiphaga forsteni Columba forstenii | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пі́нон білочеревий[3] (Ducula forsteni) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[4]. Ендемік Індонезії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 42,5-51,5 см, вага 510 г. Довжина хвоста становить 16,5-16,7 см. У самців лоб і горло білі або білувато-сірі, решта голови світло-сиза. Груди темно--бронзово-зелені. Живіт білий з рожевуватим відтінком. Нижні покривні пера хвоста рудувато-коричневі. Верхня частина тіла золотисто-зелена. Задня частина шиї має мідний відблиск, верхні покривні пера крил мають блакитнуватий відблиск. Стернові пера бронзово-зелені з широкими попелясто-сірими краями, окаймленими вузькими чорними смужками. Нижні покривні пера хвоста темно-бордові. Райдужки жовті або оранжеві з темними червоними або оранжевими кільцями. Дзьоб чорний, лапи пурпурові. Самиці мають подібне забарвлення, однак сірі частини оперення у них є більш темними[5].
Поширення і екологія ред.
Білочереві пінони мешкають на Сулавесі та на сусідніх островах Бутон, Таліабу, Тогіан[en] і Пеленг. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються поодинці або парами, іноді невеликими зграями, на висоті від 220 до 2000 м над рівнем моря, переважно на висоті від 800 до 1600 м над рівнем моря. Живляться плодами.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula forsteni.
- ↑ Académie des sciences; Bonaparte, Charles Lucien (1854). Comptes rendus hebdomadaires des séances de l'Académie des sciences. Т. 39. Paris: Centre national de la recherche scientifique. с. 1077.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 травня 2022.
- ↑ Gibbs, David; Barnes, Eustace; Cox, John (2001). Pigeons and Doves: A Guide to the Pigeons and Doves of the World (англ.). Pica Press. с. 526, 528—529. ISBN 978-1-8734-0360-0. OCLC 701718514.
Джерела ред.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |