Вікіпедія

Пінакриптол зелений

хімічна сполука

Пінакрипто́л зеле́ний (1,3-діаміно-5-фенілфеназин хлорид, 1,3-діаміно-N-фенілфеназоній хлорид) — органічна сполука з хімічною формулою C18H15N4Cl, азиновий барвник, що застосовується як десенсибілізатор у фотографії. Ізомер феносафраніну[ru][1].

Пінакриптол зеленый
Систематична назва 1,3-діаміно-5-фенілфеназин хлорид
Ідентифікатори
Номер CAS 19220-17-8
Номер EINECS 242-890-5
SMILES [Cl-].Nc1cc(N)c2nc3ccccc3[n+](c4ccccc4)c2c1
InChI InChI=1S/C18H14N4.ClH/c19-12-10-14(20)18-17(11-12)22(13-6-2-1-3-7-13)16-9-5-4-8-15(16)21-18;/h1-11H,(H3,19,20);1H
Властивості
Молекулярна формула C18H15N4Cl
Молярна маса 322,7990
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Фізичні та хімічні властивості ред.

Блискучі, темно-зелені, майже чорні кристали[2] чи темно-зелений порошок.

Пінакриптол зелений викликає зниження чутливості фотографічних емульсій до жовтого, помаранчевого та червоного діапазону видимого випромінювання у 100 разів, зеленого — у 100—200 разів[3]. На відміну від багатьох інших десенсибілізаторів, наприклад, феносафраніну, він не дає помітного забарвлення фотографічних шарів[4][5].

Так само, як і інші десенсибілізувальні барвники, пінакриптол зелений та ізомерний до нього феносафранін, за додавання до складу проявника викликають сильне зниження повітряної вуалі. Для повного видалення такої вуалі потрібна концентрація десенсибілізатора порядку 1 частини на 500 000 частин проявної речовини, за умови, що в розчині немає йонів міді[6].

Отримання ред.

Одержують із 2-нітродифеніламіну. На першій стадії 2-нітродіфеніламін відновлюють до 2-амінодифеніламіну, який виділяють у вигляді хлоргідрату. На другій стадії з хлоргідрату 2-амінодифеніламіну та хлористого пікрилу отримують 2-(2',4',6'-тринітрофеніл)-амінодифеніламін. Потім 2-(2',4',6'-тринітрофеніл)-амінодифеніламін відновлюють до 1,3-діаміно-5-фенілфеназину і виділяють у вигляді хлориду[7].

Застосування ред.

Пінакриптол зелений можна застосовувати як у вигляді попередньої десенсибілізаційної ванни, так і введенням у проявник. Уводити в розчин з проявною речовиною можна тільки тоді, коли в ньому міститься не більше 1 г/л гідрохінону. Якщо пінакриптол зелений застосовують у вигляді додаткової ванни, то час подальшого проявлення необхідно збільшити на 15-25 %. Для пінакриптолу зеленого використовують розведення 1:1000 — 1:300 (для приготування запасних розчинів, кілька мілілітрів яких додають у проявник)[3].

Існує рецепт проявника для панхроматичних кіноплівок, який зразу містить пінакриптол зелений — Kodak D-89, де він забезпечує можливість візуального контролю за перебігом проявляння за слабкого зеленого освітлення після однієї хвилини проявляння в повній темряві[8].

Як і інші десенсибілізатори, пінакриптол зелений можна використати для виготовлення прямопозитивних фотоматеріалів. Цьому сприяє ефект, який відкрив 1932 року Х. Люппо-Крамер: засвічений фотоматеріал, за подальшої обробки десенсибілізатором, експонування і звичайного проявлення дає позитивне зображення[9].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Венкатараман, 1957, с. 879.
  2. ↑ Беркенгейм, 1942, с. 223.
  3. ↑ а б Гурлев, 1988, с. 104—105.
  4. ↑ Техника, 1929, с. 337.
  5. ↑ Мартенс, 1929, с. 545—546.
  6. ↑ Джеймс, 1980, с. 398.
  7. ↑ Беркенгейм, 1942, с. 218.
  8. ↑ Crabtree, 1938, с. 303.
  9. ↑ Иванов, 1980.

Література ред.

  • Беркенгейм А. М. Практикум по синтетическим лекарственным и душистым веществам и фотореактивам. — М.,Л. : Государственное научно-техническое издательство химической литературы, 1942.
  • Венкатараман К. Химия синтетических красителей. — Л. : Государственное научно-техническое издательство химической литературы, 1957. — Т. 2.
  • Гурлев Д. С. Справочник по фотографии (обработка фотоматериалов). — К. : Тэхника, 1988.
  • Джеймс Т. Теория фотографического процесса = The theory of the photographic process / пер. 4-го американского изд. под ред. Картужанского А. Л. — 2-е русское изд. — Л. : «Химия». Ленинградское отделение, 1980. — 672 с.
  • Иванов В., Калентьев В. Прямые позитивные материалы // Советское фото : журнал. — 1980. — № 10 (октябрь). — С. 42—43.
  • Техника физического эксперимента / под ред. Иоффе А. Ф. — М.,Л. : Государственное Издательство, 1929.
  • Техническая энциклопедия / гл. ред. Мартенс Л. К. — М. : Акционерное общество "Советская энциклопедия", 1929. — Т. 6.
  • Crabtree J. I., Matthews G. E. Photographic chemicals and solutions. — Boston, Massachusetts : American photographic publishing Co, 1938.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пінакриптол_зелений&oldid=42304030