Відкрити головне меню

Пучков Микола Георгійович

Микола Георгійович Пучков (рос. Николай Георгиевич Пучков; нар. 30 січня 1930, Москва, СРСР — пом. 8 серпня 2005, Санкт-Петербург, Росія) — радянський хокеїст, воротар. Олімпійський чемпіон.

Ice hockey pictogram.svg
Микола Пучков
Nikolai Puchkov crop.jpg
Особові дані
Повне ім'я Микола Георгійович Пучков
Народження 30 січня 1930(1930-01-30)
Москва, СРСР
Смерть 8 серпня 2005(2005-08-08) (75 років)
Санкт-Петербург
Зріст 178 см
Вага 82 кг
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1950–1953
1953–1962
1962–1963
 
1949–1952
ВПС (Москва)
ЦСКА (Москва)
СКА (Ленінград)
Футбол
ВПС (Москва)
 
 
 
 
21 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1953–1963 СРСР 94 (0)
Нагороди і звання
Орден «Знак Пошани»  — 1957 Орден Трудового Червоного Прапора — 1971
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений тренер СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єраРедагувати

Виступав за московські команди ВПС (1950–1953), ЦСКА (1953–1962) та ленінградський СКА (1962–1963). У складі столичних армійських клубів дев'ять разів здобував золоті нагороди у чемпіонатах СРСР. Другий призер 1954, 1957; третій — 1962. Всього у чемпіонатах СРСР провів 220 матчів. Володар кубка СРСР 1952, 1954–1956, 1961; фіналіст — 1951. За результатами сезону вісім разів обирався до символічної збірної (1954–1960, 1962).

З 1949 по 1952 рік провів 21 матч у чемпіонаті СРСР з футболу за ВПС.

Виступи у збірнійРедагувати

У складі національної збірної був учасником двох Олімпіад (1956, 1960). У Кортіна-д'Ампеццо здобув золоту нагороду, а через чотири роки у Скво-Веллі — бронзову.

Чемпіон світу 1954, 1956; другий призер 1955, 1957–1959; третій призер 1960. На чемпіонатах Європи — шість золотих (1954–1956, 1958–1960) та одна срібна нагорода (1957). В 1959 році був визнаний найкращим воротарем турніру. На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 38 матчів, а всього у складі збірної СРСР — 94 матчі[1].

Тренерська діяльністьРедагувати

У 1963–1973, 1974–1977, 1978–1980 та 2002 року очолював СКА (Санкт-Петербург). Під його керівництвом команда вперше в своїй історії здобула бронзову нагороду чемпіонату СРСР. Двічі брала участь у фіналах кубка СРСР (1968, 1971). Переможець кубка Шпенглера 1970, 1971. У обох турнірах армійська команда виявилася сильнішою за чехословацькі клуби («Дукла» та «Слован»).

На чемпіонаті світу 1972 року був помічником головного тренера збірної СРСР Всеволода Боброва.

В останні три роки свого життя працював старшим тренером дитячої хокейної школи команди СКА (Санкт-Петербург).

Нагороди та досягненняРедагувати

Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1957) та Трудового Червоного Прапора (1971). Заслужений майстер спорту СРСР (1954) та заслужений тренер СРСР (1971).

ГравецьРедагувати

КомандніРедагувати

Нагороди Команда Кіл. Роки
Олімпійські ігри
Золото СРСР 1 1956
Бронза СРСР 1 1960
Чемпіонат світу
Золото СРСР 2 1954, 1956
Срібло СРСР 4 1955, 1957, 1958, 1959
Бронза СРСР 1 1960
Чемпіонат Європи
Золото СРСР 6 1954–1956, 1958–1960
Срібло СРСР 1 1957
Чемпіонат СРСР
Золото ВПС (Москва) 3 1951, 1952, 1953
Золото ЦСКА (Москва) 6 1955, 1956, 1958–1961
Срібло ЦСКА (Москва) 2 1954, 1957
Бронза ЦСКА (Москва) 1 1962
Кубок СРСР
Володар ВПС (Москва) 1 1952
Володар ЦСКА (Москва) 4 1954, 1955, 1956, 1961
Фіналіст ВПС (Москва) 1 1951

ОсобистіРедагувати

Нагороди Кіл. Роки
Найкращий воротар чемпіонату світу 1 1959
Символічна збірна СРСР 8 1954–1960, 1962

ТренерРедагувати

Нагороди Команда Кіл. Роки
Чемпіонат СРСР
Бронза СКА (Ленінград) 1 1971
Кубок СРСР
Фіналіст СКА (Ленінград) 2 1968, 1971
Кубок Шпенглера
Володар СКА (Ленінград) 2 1970, 1971

ПриміткиРедагувати

  1. Всі матчі збірної СРСР на сайті Хоккейные архивы [1]

ДжерелаРедагувати