Пусь Роман Олександрович
| Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. (січень 2024) |
Пусь Роман Олександрович (21 серпня 1994 — 7 травня 2023) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.
| Роман Пусь Пусь Роман Олександрович | |
|---|---|
 Солдат | |
| стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 21 серпня 1994 с. Вербівці (Шепетівський район), Хмельницька область, Україна |
| Смерть | 7 травня 2023 (28 років) с. Діброва (Сєвєродонецький район), Луганська область, Україна |
| Псевдо | "Генерал" |
| Військова служба | |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Збройні сили |
| Формування | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна / Битва за Донбас |
| Нагороди та відзнаки | |
  | |
Життєпис
ред.Роман Пусь народився 21 серпня 1994 року у селі Вербівці, Хмельницької області. Згодом родина переїхала до Львова.
Навчався у Ліцеї №51 імені Івана Франка Львівської міської ради.
Здобув освіту за спеціальністю «штукатур, маляр, лицювальник-плиточник» у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва».
У 2015 році вступив на строкову військову службу до лав Національної гвардії України.
Пізніше працював у будівельній сфері, займався ремонтними роботами.
Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України добровольцем вступив до лав Збройних сил України. Боровся проти держави-терориста у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, служив стрільцем стрілецької роти.
Вірний військовій присязі, загинув 7 травня 2023 року при виконанні службового обов’язку по захисту Батьківщини. Військовий загинув, виконуючи бойові завдання, поблизу с. Діброва на Луганщині.
У Романа Пуся залишилися мама, бабуся, сестри, племінниці, дядьки, тітки та хрещені батьки.[1]
Нагороди
ред.В лютому 2024 року відповідно до указу Президента України №135/2023 [2] Роману Пусю за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі було посмертно відзначено державною нагородою: орденом «За мужність» III ступеня.
В травні 2024 відповідно до указу Міністра оборони України №786 від 21 травня 2024 року відзначено медаллю "Захиснику України".
Примітки
ред.- ↑ Роман Олександрович Пусь. Сайт пам'яті (укр.). 12 травня 2023. Процитовано 30 січня 2024.
- ↑ Зеленський, Володимир (29 лютого 2024). УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №135/2024 Про відзначення державними нагородами України. https://www.president.gov.ua. Процитовано 2 березня 2024.
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (січень 2024) |