Відкрити головне меню

Публій Ліциній Красс Дів

Публій Ліциній Красс Дів (240—183 роки до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, великий понтифік з 212 до 183 року до н. е.

Публій Ліциній Красс Дів
Народився невідомо
Помер 183 до н. е.[1]
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Посада цензор, начальник кінноти, еділ, давньоримський сенатор[d][2] і консул[2][1]

ЖиттєписРедагувати

Походив із впливової та заможної родини нобілів — роду Ліциніїв. Народився у Римі, був сином Публія Ліцинія Красса Вара. Отримав агномен — Дів, що значить «багатий» Ще замолоду увійшов до колегії понтифіків. Коли у 213 році до н. е. помер великий понтифік Луцій Корнелій Лентул Кавдін, то Публій Красс вирішив змагатися за вакантну посаду. Тимчасово виконував обов'язки великого понтифіка до виборів Марк Корнелій Цетег. Під час виборів великого понтифіка у 212 році до н. е. суперниками Публія Ліцинія були консул Квінт Фульвій Флакк та цензор Тит Манлій Торкват. Втім Красс зумів перемогти своїх суперників. Тут мало значення його заможність, незначний політичний вплив, Красс виявився компромісною фігурою.

У 211 році до н. е. Публій Красс став курульним еділом. А у 210 році до н. е. диктатор Квінт Фульвій Флак призначив Красс своїм заступником — начальником кінноти. У цьому ж році Публія Ліцинія обрано цензором разом з Луцієм Ветурієм Філом. Проте останній незабаром помер й нічого не зробивши на посаді цензора, Публій Ліциній склав із себе повноваження цензора. У 208 році до н. е. Красс став претором міста.

У 206 році до н. е., коли у храмі Вести погав вогонь, як великий понтифік Ліциній Красс дав наказ покарати весталку, яка була відповідальна за збереження вогню.

У 205 році до н. е. його обрано консулом. У нього було бажання обрати для себе бойові дій на центральній ділянці Другої пунічної війні — Африці, або принаймні завадити Корнелію Сципіону Старшому отримати консульство та спрямування проти Карфагену (але цього не досяг). Втім, як великий понтифік, він не мав права залишати Італії. Тому обрав як поле бою Брутію, де боровся з Ганнібалом Баркою. Але тут чогось суттєвого не здійснив. У 203 році до н. е. Красс продовжував брати участь у визволенні Брутія від карфагенян.

У 200 році до н. е. очолював релігійні дійства під час війни з Пилипом V, царем Македонії, та у 191 році до н. е. під час війни з Антіохом III Селевкідом.

У 194 році до н. е. за наказом Лицинія Красса було ще раз проведено обряд «Священної весни». У 189 році до н. е. вступив у конфлікт з Квінтом Фабієм Піктором, жерцем-фламіном, який намагався отримати пропреторство у Сардинії. Красс зумів домогтися того, щоб Фабій Піктор, який з релігійних законів не мав права залишати Італії, відмовився від Сардинії.

У 183 році до н. е. Публій Ліциній Красс Дів помер у Римі.

РодинаРедагувати

Діти:

  • Публій Ліциній Красс Дів

ДжерелаРедагувати