Публій Децій Мус (консул 279 року до н. е.)

Публій Децій Мус (лат. Publius Decius Mus) — консул Стародавнього Риму 279 до н. е.

Публій Децій Мус
Народився
Стародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер279 до н. е. або 279 до н. е.[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
невідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСтародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдавньоримський політик, давньоримський військовий Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададавньоримський сенатор[d][2] і консул[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідDecii Muresd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоПублій Децій Мус[3][1][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Матиневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Публій Децій Мус. Битва при Аускулі

Життєпис

ред.

Публій Децій походить з плебейського роду Деціїв, його батьком був Публій Децій Мус, консул 312 до н. е. У 279 до н. е.. Публій Децій разом зі своїм колегою Публієм Сульпіцієм Саверріоном воював проти Пірра, який вторгнувся в Італію, в битві при Аускулі. Ще до початку битви Децій мав намір принести себе в жертву під час битви, як зробили його батько і дід, заради перемоги над ворогом. Однак, Пірр віддав наказ своїм воїнам не вбивати Деція, а, навпаки, взяти його живим, щоб згодом стратити. Цицерон в одному зі своїх творів відзначає, що Публій Децій був убитий в бою, повторивши долю батька й діда.[4] Однак, в іншому творі він згадує тільки двох Деціїв, які пожертвували собою заради перемоги.[5] Також незрозумілим залишається результат битви, в якій Децій брав участь. Ієронім з Кардії відзначає, що перемога залишилася за Пірром, Діонісій Галікарнаський вказує на те, що жодна зі сторін не домоглася успіху, римські ж джерела віддають перемогу римській армії.[6] Як повідомляє Аврелій Віктор, Публій Децій брав участь у придушенні змови колишніх рабів, відпущених на волю своїми господарями, в етруському місті Вольсініі. З багатьма з них він розправився, інших повернув у рабство колишнім господарям.[7] Однак, інші джерела приписують похід проти Вольсіній консулу 265 до н. е. Квінту Фабію Максиму Гургіту, загиблому при облозі міста.[8]

Примітки

ред.

Посилання

ред.