Публій Бебій Італік

політик

Публій Бебій Італік (лат. Publius Baebius Italicus) (? — після 90) — поет, політичний діяч Римської імперії, консул-суффект 90 року.

Публій Бебій Італік
Народився 1 століття
Каноза-ді-Пулья, Провінція Барлетта-Андрія-Трані, Апулія, Італія
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, письменник, поет
Знання мов латина
Посада давньоримський сенатор[d]

Життєпис ред.

Походив з роду Бебіїв з м. Канузій (сучасне м.Каноза-ді-Пулья) у Південній Італії. Син Публія Бебія. Замолоду прибув до Риму. Когномен «Італік» Бебій отримав у зв'язку з тим, що був членом громади або гуртка під назвою «Італіки».

Під час війни у 69 році за імператорську владу підтримував Флавіїв. Тому після приходу до влади Веспасіана отримав від нього посаду народного трибуна. Надалі служив з успіхом імператору Доміціану. За успіху у війні проти германського племені хатів у 83 році Бебій отримав нагороду від Доміціана. З 84 до 87 як імператорський легат-пропретор керував провінцією Лікія—Памфілія. У 90 році став консулом-суффектом разом з Гаєм Аквілієм Прокулом.

Родина ред.

Свого часу був відомим поетом у Римі. Найбільш значущим твором Бебія була поема «Латинська Іліада», в якій помітний вплив грецької поезії. Втім повністю оцінити цей твір складно через те, що дотепер збереглися лише декілька уривків.

Джерела ред.

  • Der Neue Pauly, Stuttgart 1999, T. 2, c. 393. (нім.)