Пружа́нська залізниця — вузькоколійна 600-міліметрова дорога з Пружан до Лінового[be-tarask], що існувала в першій половині XX сторіччя. Протяжність 13 км.

Залізничний вокзал у Пружанах (1938) на місці нинішнього магазину «Меркурій»

Збудована у 1915 році під час німецької окупації[be-tarask]. Стала частиною величезної мережі вузькоколійок[be-tarask] протяжністю 325 кілометрів крізь Біловезьку пущу, призначеною для вивезення вирубаного лісу і убитих тварин.

За часів Польщі належала PKP, доходила до Каменюк (до 1922 року цю гілку здебільшого розібрали)[1]. Через Семенчу[be-tarask], Слобудка[be-tarask] і фільварок Ізабелін[be-tarask] з'єднувала місто зі станцією Лінове[be-tarask] (тепер Аранчиці[be-tarask]) на залізниці БерестяБарановичі. По ній ходив маленький потяг з чотирьох вагонів.

Після вторгнення Радянського Союзу поїзд ходив від військового містечка Слобудка[be-tarask] до Пружан. Розклад був довільний: «машиніст міг зупинитися на будь-якому хуторі, сходити до знайомої, випити пів-жбану молока, повернутися і їхати далі»[1].

Зруйнована на початку 40-х років, ймовірно з початком німецького вторгнення. У 1940—41 роках велися роботи по будівництву повноформатної 750-міліметрової залізниці Павловичі[be-tarask]ПружаниБіловежа, однак з початком війни будівництво зупинилося і не було відновлене[2].

Джерела ред.

Літаратура ред.