Відкрити головне меню

«Прощавай, Америко!» — незавершений радянський художній кінофільм. Режисер — Олександр Довженко. Режисер відновленого фільму — Ігор Бітюков. Звукорежисер: Сергій Мінєрвін.

Прощавай, Америко!Picto infobox cinema.png
Прощай, Америка!
Жанр фільм-драма[d]
Режисер Олександр Довженко
Сценарист Олександр Довженко
У головних
ролях
Лілія Гриценко
Микола Гриценко
Григорій Кирилов
Людмила Шагалова
Оператор Юрій Єкельчик
Композитор Дмитро Шостакович
Кінокомпанія «Мосфільм», відновл. «Мосфільм», 1996 р.
Тривалість 73 хв.
Мова російська
Країна СРСР
Рік 1951
IMDb ID 0337620

У роляхРедагувати

СюжетРедагувати

В основі сценарію останньої незавершеної режисерської роботи Олександра Довженка лежала книга 1949 року американської журналістки Анабелл Бакард «Правда про американських дипломатів» (вийшла російською та англійською мовами), яка викривала поведінку американського посольства у Москві. У розпал холодної війни Анабелл Бакард, співробітниця інформвідділу американського посольства, приїхала до Москви і стала радянською громадянкою. Її зразу помітили спецслужби, і радянська пропаганда вирішила зробити з її життя повчальну історію про те, як гарно жити у СРСР, і зняти фільм. Зйомки доручили Довженку. Головною метою було створити памфлет, що розвінчував би американський імперіалізм. Фільм з самого початку планувався як пропаганда, а як відомо, Довженко дуже не любив пропаганду. Але наказ Сталіна потрібно було виконувати, якщо режисер хотів працювати й надалі.

За сюжетом, ідеалістка Анна Бедфорд, відкомандирована до американського посольства у Москві, з жахом відмічає, що там повно шпигунів. Повернувшись до Америки на поховання матері, Анна побачила, що Америка вражена антикомуністичною істерією. Анна вирішує повернутися до СРСР та написати книгу, яка миттєво була взята на озброєння радянською владою.

Режисер зняв приблизно третину фільму (6 частин). Сценарій перероблявся ним декілька разів, та ще й так, що в ньому мало чого залишилося від першого сценарію, та й загалом від книги Бакард. Схоже, що замість памфлету Довженко створив пасквіль на Америку. Жоден персонаж, чи то посол, чи то перший секретар, чи то лікар, не виглядав правдиво — всі вони справляли враження недалеких в розумовому відношенні людей, а іноді й просто виглядали циніками та пияками. Можливо, саме це стало приводом до зупинення зйомок усним наказом Йосипа Сталіна. Є й інша версія. Юрій Любимов, виконавець ролі американського кореспондента, а нині засновник і режисер «Театру на Таганці» згодом переповів, що нібито Сталін в одну ніч закрив декілька картин, серед інших і «Прощавай, Америко!». Мотивував Сталін це так: «Якщо вона (співробітниця посольства, американка) зрадила своїй вітчизні, то може зрадити і новій».

Фільм перебував у архівах 46 років, допоки робочі матеріали, які вважались втраченими, не були знайдені у селищі Білі стовпи[1] (архіви Держфільмофонду) та фільм не реставрували. Реставрований варіант (з коментарем кінознавця Ростислава Юрєнєва вперше продемонстрували у Кіноцентрі 12 січня 1996, потім у програмі «Панорама» на МКФ у Берліні-96, де фактично й відбулась світова прем'єра стрічки.

Фільм не вийшов на екрани у авторському варіанті.

ПриміткиРедагувати

  1. нині — мікрорайон міста Домодєдово

Джерело інформаціїРедагувати