Прокопіс Павлопулос

грецький політик

Прокопіс Павлопулос (грец. Προκόπης Παυλόπουλος; нар. 10 липня 1950(19500710)) — грецький політик, Президент Греції (2015—2020).

Прокопіс Павлопулос
грец. Προκόπης Παυλόπουλος
Прокопіс Павлопулос
Прокопіс Павлопулос
Прапор
Прапор
Президент Греції
Прапор
Прапор
13 березня 2015 — 13 березня 2020
Попередник: Каролос Папуліас
Спадкоємець: Катерина Сакелларопулу
 
Народження: 10 липня 1950(1950-07-10)[1][2] (74 роки)
Каламата
Країна: Греція
Релігія: православ'я
Освіта: Університет Париж II (1977) і Афінський національний університет імені Каподистрії
Ступінь: докторський ступінь (1977), магістр і бакалавр
Партія: Нова демократія
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народився 10 липня 1950 року у Каламаті. 1974 року був секретарем тимчасового президента Грецької республіки Міхаіла Стасінопулоса, з яким співпрацював, коли Стасінопулос в останній період диктатури «чорних полковників» був під домашнім арештом.

Павлопулос навчався у Сорбонні (Париж), у 1977 році здобув докторський ступінь у галузі публічного права.

У 19781979 роках служив в армії. Потім декілька років займався академічною кар'єрою. Павлопулос — автор декількох книг.

У 1996 році він був обраний депутатом парламенту Греції від партії «Нова демократія», потім переобирався у 2000, 2004, 2007, 2009 і 2012 роках.

Був заступником міністра при голові уряду і прессекретарем уряду у 19891990 роках, очолював юридичне управління в адміністрації президента Константіноса Караманліса (19901995 роки).

Був офіційним представником правоцентристської партії «Нова демократія» (19951997 роки), парламентським представником партії (20002004 роки), міністром внутрішніх справ, держадміністрації та децентралізації (20042007 роки), міністром внутрішніх справ (20072009 роки).

18 лютого 2015 прем'єр-міністр Алексіс Ципрас запропонував кандидатуру політика від партії «Нова демократія» (правоцентристська) Прокопіса Павлопулоса на пост президента країни. І в цей же день Павлопулос обраний президентом Греції.

Примітки

ред.
  1. Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  2. Munzinger Personen

Посилання

ред.