Прогрів привибійної зони свердловин

Прогрів привибійної зони свердловин виконують шляхом спуску на вибій свердловини нагрівального пристрою — електронагрівача або спеціального занурювального газового пальника. При закачуванні теплоносія радіус зони прогріву сягає до 10 — 20 м, але для цього потрібні стаціонарні котельні установки — парогенератори.

При періодичному електропрогріві вибою свердловини (ПВС) у свердловину на спеціальному кабелі-тросі спускають на потрібну глибину електронагрівач потужністю в кілька десятків кВт. Стаціонарне електропрогрівання здійснюється в процесі розроблення родовищ, що містять нафту в'язкістю, більшою за 50 мПа·с. Електронагрівач установлюють під глибинним насосом, а кабель кріплять до насосно-компресорних труб. Підвищення потужності призводить до збільшення температури у зоні розташування нагрівача до 180—200 °C, викликаючи коксування нафти. Практика використання електропрогріву вибою свердловини показала, що температура на вибої стабілізується через 4—5 діб безперервного прогріву. У деяких випадках стабілізація настає через 2,5 доби.

Література

• Довідник з нафтогазової справи / ред. В. С. Бойко, Р. М. Кондрат, Р. С. Яремійчук. — Львів, 1996. — 620 с.
• Качмар Ю. Д. Інтенсифікація припливу вуглеводнів у свердловину / Ю. Д. Качмар, В. М. Світлицький, Б. Б. Синюк, Р. С. Яремійчук. — Львів: Центр Європи, 2004. — 352 с. — Кн. І.
• Качмар Ю. Д. Інтенсифікація припливу вуглеводнів у свердловину / Ю. Д. Качмар, В. М. Світлицький, Б. Б. Синюк, Р. С. Яремійчук. — Львів: Центр Європи, 2004. — 414 с. — Кн. ІІ.