Пристрій для підрахунку банкнот
Ця стаття не містить посилань на джерела. (травень 2023) |
Пристрій для підрахунку банкнот — тип банківського обладнання, що застосовується на різних етапах обробки банкнот (при перевірці справжності, перерахунку, сортуванні, упаковці та видачі) об'єднується загальним поняттям пристроїв для підрахунку банкнот.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9e/Banknote_Counter.jpg/220px-Banknote_Counter.jpg)
Автоматичні машини для підрахунку банкнот з'явились у світі у 1920-х р.р. Вважається, що першим зразком був пристрій, представлений у США компанією «Federal Bill Counter Company» (Вашингтон). Пристрої були розроблені з метою підвищення ефективності роботи кас Федерального резервного банку та мінімізації помилок касирів.
У звичному для нас вигляді лічильники банкнот були розроблені компанією «Tokyo Calculating Machine Works» (Сінаґава, Токіо). Компанія представила їх у 1962 році.
У 1981 р. з'явились комп'ютеризовані лічильники, зокрема, модель «REI High-Speed machine», яка підраховувала до 72 000 банкнот на годину та виключала ручне сортування і перерахунок. Цей інноваційний пристрій також сортував банкноти за номіналами та вилучав підроблені або зношені банкноти. Багато інноваційних рішень, використаних у цій моделі, застосовуються й досі для перевірки справжності та зношеності банкноти (зокрема, перевірка металевої стрічки, ультрафіолетового друку, щільність паперу тощо).
Всі лічильники рахують банкноти приблизно за одним і тим самим принципом: за допомогою системи роликів лічильник підхоплює із завантажувального бункеру по одній банкноті, транспортує її по тракту та складає у прийомний лоток (карман). Під час проходження по тракту, банкноти переривають поток світла, завдяки чому визначається кількість банкнот. Як правило, швидкість підрахунку сягає 600/1200/1500/2000 банкнот на хвилину.
Лічильники банкнот, які здійснюють тільки підрахунок банкнот, також називають купюролічильними машинами. Існують також пристрої, що підраховують чеки, купони та інші платіжні інструменти, які мають стандартні розміри.
В лічильниках з одночасною перевіркою справжності перевірка справжності, як правило, здійснюється шляхом порівняння «образу» банкноти, що розпізнається, із записаним у пам'яті пристрою.
Останнім часом широко застосовуються так звані «двокарманні» лічильники з детекцією, що дозволяє без зупинки перерахунку складати в окремий карман підозрілі, фальшиві, пошкоджені та ветхі банкноти.
Вакуумні лічильники дозволяють працювати з обандероленими банкнотами. В таких лічильниках перерахунок відбувається по куту банкноти за допомогою системи вакуумних головок. Такі лічильники можуть перераховувати банкноти лише у пачках, перехоплених паперовою стрічкою в одному напрямку (на відміну від пачки, перехопленої хрест на хрест).
У найбільш просунутих моделей лічильників є порти для підключення зовнішнього обладнання (наприклад, зовнішнього дисплею, що дозволяє клієнту бачити дії касира у обмінному пункті тощо). В деяких моделях передбачений порт RS-232 для підключення до комп'ютера. При встановленні відповідного програмного забезпечення це дозволяє отримувати результати підрахунку на моніторі та одразу їх опрацьовувати.