Припливне прискорення

Припливне́ приско́рення — ефект, викликаний гравітаційно-припливною взаємодією в системі природний супутник — центральне тіло. Головними наслідками цього ефекту є зміна орбіти супутника й уповільнення обертання центрального тіла навколо осі, як це спостерігається в системі Земля — Місяць. Іншим наслідком є розігрівання надр планети, як це спостерігається на Іо і Європі і, ймовірно, меншою мірою спостерігалося на молодій Землі.

Фото Землі і Місяця з планети Марс.

Маса Місяця дорівнює приблизно 1/81 маси Землі. Таке співвідношення є нетипово великим порівняно з іншими супутниками планет у Сонячній системі. З цієї причини Місяць і Земля можуть розглядатися радше як подвійна планетна система, а не як планета з супутником. На користь такої точки зору свідчить те, що площина місячної орбіти лежить дуже близько до площини екліптики (площини орбіти Землі), а не в екваторіальній площині Землі. Майже всі інші супутники в Сонячній системі мають орбіти, що лежать майже точно в екваторіальній площині своїх планет-господарів.

Див. також

• Припливні сили

Джерела та література

• Jean O. Dickey et al. (1994): «Lunar Laser Ranging: a Continuing Legacy of the Apollo Program». Science 265, 482..490 .
• F.R. Stephenson, L.V. Morrison (1995): «Long-term fluctuations in the Earth's rotation: 700 BC to AD 1990». Phil. Trans. Royal Soc. London Ser.A, pp.165..202 .
• Jean O. Dickey (1995): «Earth Rotation Variations from Hours to Centuries». In: I. Appenzeller (ed.): Highlights of Astronomy. Vol. 10 pp.17..44 .
• F.R. Stephenson (1997): «Historical Eclipses and Earth's Rotation». Cambridge Univ.Press.
• J.Chapront, M.Chapront-Touzé, G.Francou: «A new determination of lunar orbital parameters, precession constant, and tidal acceleration from LLR». Astron.Astrophys. 387, 700..709 (2002).