Префект вігілів
Префект вігілів (лат. Praefectus vigilum) — римська посадова особа, командувач корпусом Вігілів, відав пожежною охороною Риму і відповідав за порядок в нічний час. Посада з'явилася на початку I століття[1].
Вігілії ред.
Спочатку гасінням пожеж в Римі займалися приватні слабкоорганізовані групи з рабів (лат. Triumviri Nocturni). Оскільки така система була вкрай неефективна, імператор Август, з метою зберегти місто (і під враженням від пожежі в Олександрії), створив нові суспільні сили — корпус Вігілів (лат. Vigiles, букв. — несплячі, іноді Vigiles Urbani або Cohortes Vigilum), які були покликані гасити і запобігати пожежі в стародавньому Римі[2].
Було створено 7 когорт (з розрахунку 14 районів Рима), по 500 чоловік (пізніше по 1 000[3][4]) у кожній. В основному вігіли набиралися з відпущеників, що визначало становище вігілів в римському війську. І хоча Вігілія були загонами з військовою дисципліною і військовими підрозділами (когорти і центурії, солдатами вони не вважалися. Кожна когорта складалася з 7 центурій, за фахом (категорії) пожежної справи[5]:
- Siphonarii — ремонтники, що обслуговували та стежили за станом помп;
- Aquarii — водоноси, які організовували подачу води до місця пожежі;
- Emitularii — рятувальники, що розстеляли біля палаючої будівлі товсті матраци, куди стрибали люди з палаючих поверхів;
- Centonarii — завідували величезними сукняними і повстяними полотнищами, які змочували в оцті і накидали на вогонь;
- Uncinarii — діяли довгими жердинами, забезпеченими на кінці гаками;
- Falciarii — діяли довгими жердинами, забезпеченими на кінці серпоподібним знаряддям;
- Ballistarii — каменекидачі, в чиєму розпорядженні були балісти. Останні три категорії давньоримських пожежників — спеціальності, що повинні були розтягувати або знищувати будівлі, на які міг перебратися вогонь. До того ж, при кожній когорті перебували лікарі (не менше чотирьох)[5].
Крім пожежної охорони, Вігілії виконували поліцейські функції, патрулюючи місто вночі[5].
Кожна когорта мала казарму (основне місце дислокації) та по два вартових пости (лат. excubitoriae) біля кордону району із суміжним (крім свого району, кожна когорта мала в разі потреби прийти на допомогу когорти сусіднього району)[5][2].
Префект Вігілів ред.
На чолі всього корпусу Вігілів стояв префект, який призначається на невизначений термін самим імператором з числа вершників. Вище цієї посади були лише префекти Єгипту, аннони та Преторія. Штаб-квартира префекта Вігілів перебувала при казармі I-ї когорти, розташованої в південній частині Марсового поля [5]. Відповідно до закону, префект Вігілів повинен був пильнувати всю ніч[4] [3].
Префект Вігілів особисто розслідував причини кожної пожежі. У випадку, якщо спалах викликано недбалістю, префект накладав грошовий штраф чи міг піддати тілесному покаранню (у випадку, якщо винний у помилці був людиною не вільною і не римським громадянином). У разі навмисного підпалу, винний засуджувався до смерті. Суду префекта так само підлягали грабіжники і злодії[5][2]. Крім судових справ, префект Вігілів мав право оглядати будівлі (кухні), перевіряти стан печей і опалювальних приладів, встановлювати, яка кількість води повинна бути запасена на випадок пожежі в квартирі й в усьому домі[5].
Примітки ред.
- ↑ Глава XVI. Римская Империя в I веке н. э. (30 г. до н. э. - 96 г. н. э.) / Под ред. Кузищина В. И. — История Древнего Рима. Учебник (издание второе, переработанное и дополненное).
- ↑ а б в Sablayrolles R. Libertinus miles. Les cohortes de vigiles.
- ↑ а б Конноли П. Вигилия. — Греция и Рим. Энциклопедия военной истории. — 320 с. — 3000 прим.
- ↑ а б Добсон Б. (26 листопада 2006). Преторианская гвардия, городские когорты и Вигилия. Ранняя Римская империя. Римская Слава. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 18 лютого 2011. (рос.)
- ↑ а б в г д е ж Сергеенко М. Жизнь Древнего Рима. — 336 с.