Пра́ща (прасл. *porktja)[1] — зброя для метання каміння, металевих куль й іншого, відома народам на всіх континентах із глибокої старовини.

Праща
Зображення
CMNS: Праща у Вікісховищі
Праща
Осмар Шиндлер «Давид і Голіаф» (1888)

Слово праща за походженням є церковнослов'янізмом (староцерк.-слов. прашта) і виводиться від прасл. *pьrati («бити»)[1].

Праща - це мотузок або ремінь з розширеною середньою частиною, один кінець якого згорнутий в петлю, в яку протягується кисть пращника. У розширену центральну частину пращі вкладається снаряд (камінь, металева кулька). Вільний кінець пращник притримує тією ж рукою, на яку одягнена петля. Для метання снаряда пращник обертає пращу з снарядом над головою, поступово підсилюючи кругові рухи, і у момент найсильнішого маху випускає вільний кінець пращі, вивільнюючи снаряд для польоту в ціль.

Історія

ред.

Камінь для метання підбирався порівняно круглий, вагою 200—400 грамів, — кулі саме такої ваги можна було надати максимальну кінетичну енергію. Дальність метання обмежувалася приблизно 90 метрами, його точність залишала бажати кращого.

Праща була поширеною зброєю античної легкої піхоти — грецьких пелтастів, римських велітів.

Див. також

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.