Потоцька волость (Канівський повіт)

Потоцька волость — волость у Російській імперії і УСРР до 1923 року, входила до Канівського повіту Київської губернії, центр у селі Потоки.

Потоцька волость
Губернія Київська губернія
Повіт Канівський повіт
Центр Потоки
Ліквідовано 12 квітня 1923 року
Площа 14 576 (1900)
Населення 11 290 осіб (1900)
Густота 70.9 осіб / км²
Наступники СРСР Миронівський район, УСРР, СРСР

У 1923 році повіти і волості в УСРР було ліквідовано, і Потоцька волость увійшла до складу новоутвореного Миронівського району Корсунської округи Київської губернії.[1][2]

У 1885 році

ред.

Станом на 1885 рік складалася з 3 поселень, 5 сільських громад. Населення — 7845 осіб (3883 чоловічої статі та 3962 — жіночої), 1547 дворових господарств[3].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 6765 5602
Приватної власності 4149 4149
Казенної власності 2604 2525
Іншої власності 142 125
Загалом 13660 12155

Поселення волості:

  • Потоки — колишнє власницьке село за 30 верст від повітового міста, 3098 осіб, 660 дворів, православна церква, школа, лікарня, 6 постоялих дворів, 3 лавки.
  • Зеленьки — колишнє власницьке село, 3766 осіб, 730 дворів, православна церква, школа, 6 постоялих будинків, 2 лавки.
  • Коритище — колишнє власницьке село, 795 осіб, 157 дворів, постоялий будинок.

У 1900 році

ред.

Станом на 1900 рік до волості входило 2 села та 1 селище (рос. деревня). Населення — 11290 осіб (5621 чоловічої статі та 5669 — жіночої), з них 10997 православних, 70 католиків і 223 єврея.[4]

Усього землі у волості налічувалося 14576 десятин, із яких 6798 належало поміщикам, 155 — церквам і 7623 — селянам. Загальна площа орної землі складала 13479 десятин, сінокісної — 446, під лісами — 89, під чагарниками і заростями — 98, незручної — 464 десятин (із них під річками, ставками, озерами і болотами — 52, а під дорогами — 412 десятини).

У волості діяло 2 однокласні народні школи та 1 школа грамоти.

Поселення волості:

  • Потоки — власницьке село, 636 дворів, 4906 жителів (2446 чоловіків, 2460 жінок), 6000 десятин землі, православна церква, однокласна міністерська школа, школа грамоти, 24 вітряки, 3 топчаки, 5 кузень, 13 бакалійних лавок, чайна, лікарня (рос. лечебница) (1 лікар, 1 фельдшер, 1 повитуха), аптека, сільський банк. Село належало поміщику Якову Васильовичу Тарновському.
  • Зеленьки — власницьке село, 669 дворів, 5426 жителів (2694 чоловіків, 2712 жінок), 7095 десятин землі, православна церква, однокласна народна школа, 22 вітряка, 1 топчак, 8 кузень, 6 бакалейних лавок, сільський банк. Село належало графам Браницьким.
  • Коритище — власницьке селище (рос. деревня), 166 дворів, 978 жителів (481 чоловіків, 497 жінок), 1481 десятин землі, православна церква, школа грамоти, 9 вітряків, сільський банк. Селище належало Марії Василівні Рігельман.

У 1923 році

ред.

У 1923 році в УСРР було проведено районування, внаслідок якого утворено округи і райони замість повітів і волостей. Зокрема, постановами ВУЦВК від 7 березня і 12 квітня Потоцьку волость було включено до складу новоутвореного Миронівського району Корсунської округи Київської губернії.[1][2] На час ліквідації до волості входили лише села Поток та Коритище, а село Зеленьки входило до окремої Зеленківської волості.[5]

Інформація станом на 1922–1923 роки[5]
Села Число господарств[6] Населення, осіб[7]
чоловіків жінок разом
Коритище 268 601 651 1252
Поток 943 2369 2523 4892

Джерела

ред.

Посилання

ред.
  1. а б Постанова ВУЦВК № 18-19 (309) від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»
  2. а б Постанова ВУЦВК № 45 (564) від 12 квітня 1923 р. «Про новий адміністраційно-територіяльний поділ України»
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Список населенных мест Киевской губернии (1900). irbis-nbuv.gov.ua. с. 800—803. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  5. а б Список поселень Київщини (1924) [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Вид. газети «Вісник Київ. губвиконкому» — сторінки 27, 149
  6. згідно із даними Губхарчкому станом на 1922 рік
  7. з даних райвиконкомів