Посейдонія — вигаданий залишок втраченого материка Атлантида, згаданий Елджерноном Блеквудом у його оповіданні «Пісок» (опубліковане у 1912 році) у його збірці «Чотири дивні історії», а також детально описаний у серії оповідань Кларка Ештона Сміта. Сміт базував Посейдонію на теософських писаннях про Атлантиду (таких як «Таємна доктрина» Олени Блаватської), і його концепцію «останнього острова утворюючого Атлантиду» нагадує острів Нуменор у легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна.

Оповідання з циклу Ештона Сміта "Посейдоніс" ред.

	Посейдонія
Ґрунтується на	Атлантида
Творець	Елджернон Блеквуд

"Муза Атлантиди" (прозовий вірш) (англ. The Muse of Atlantis, 1973)
"Останнє заклинання" (англ. The Last Incantation, 1930)
"Смерть Малиґріса" (англ. The Death of Malygris, 1934)
"Толомет" (англ. Tolometh, 1958)
"Подвійна тінь" (англ. The Double Shadow, 1933)
"Мандрівка на Сфаномої" (англ. A Voyage to Sfanomoë, 1931)
"Вино з Атлантиди" (англ. A Vintage from Atlantis, 1933)
"Атлантида" вірш (англ. Atlantis: a poem, 1912)

Інші автори ред.

У «Пусадійській серії» Л. Спрег де Кемпа «Посейдонія» відноситься до вигаданого втраченого острівного континенту Пусад, назву якого пізніше греки спотворили на Посейдонію і доля якого нібито була однією з основ легенди про Атлантиду.

У романі 1929 року малайською мовою «Drama dari Krakatau» про виверження вулкана Кракатау описується походження Малайського архіпелагу від підвищення рівня моря, спричиненого затопленням Посейдонії.