Портулакові
Портулакові[1][2][3] — родина квіткових рослин, що містить близько 20 родів з близько 500 видів, починаючи від трав'янистих рослин до чагарників. Система APG II перемістила кілька родів до родин Montiaceae, Didiereaceae, Anacampserotaceae, Talinaceae, що робить родину монотиповою, яка містить тільки рід портулак. Родина дуже схожа на гвоздикові, й відрізняються чашечкою, що має тільки два чашолистки.
| Портулакові | |
|---|---|
| |
| Portulaca villosa | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Портулакові (Portulacaceae) Juss. |
| Типовий рід | |
| Portulaca | |
| Роди | |
|
див. текст | |
 Вікісховище: Portulacaceae
| |
Опис ред.
Це однорічні або багаторічні трави або чагарники, часто соковиті; гермафродити або рідко однодомні. Листки прості, м'ясисті, краї цільні, розміщені навпроти або чергуються. Суцвіття зазвичай кінцеві, рідше пахвові, або відокремлені квіти. Квітки двостатеві, актиноморфні. Чашолистки 2. Пелюстків 4–6, часто опадають швидко. Плід коробочка, що розкривається. Насіння багатьох видів ниркоподібне або кулясте.
Поширення ред.
Найбільша різноманітність видів росте в напівпустельних районах Південної півкулі: в Африці, Австралії та Південній Америці, менше видів в Азії, Європі та Північній Америці, і деякі види також поширюються на північ до Арктики.
Використання ред.
Є кілька культивованих декоративних (Portulaca grandiflora, Talinum, Lewisia, Calandrina); Portulaca oleracea є зеленню на салат.
Роди ред.
Галерея ред.
.jpg)
Примітки ред.
- ↑ Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення
- ↑ Іванько І. А.; Якуба М. С. Особливості ценоморфічної та екоморфічної структури трав'янистого покриву острова Зміїний. Екологія та ноосферологія. 2009. Т. 20, № 3–4.
- ↑ Новий сорт портулака городнього Світанок / Л. В. Чабан, О. В. Позняк // Овочівництво і баштанництво. — 2013. — Вип. 59. — С. 283—286.