Відкрити головне меню

Попівська сотня — адміністративно-територіальна і військова одиниця Ніжинського полку Гетьманщини. Створена 1757 року за рішенням Гетьмана України Кирила Розумовського. Центр — село Попівка.

Попівська сотня
Pechat' sotni Popivs'koji.gif
[[Печать Попівської сотні [1]]]
Основні дані
Полк: Nizhyn polk.svg Ніжинський
Утворена: 1758
Ліквідована: 1782
Населені пункти
Центр: Попівка
Кількість сіл: 17
Сотенна влада
Сотники

Одна з 22-ох сотень Ніжинського полку.

Зміст

ГеографіяРедагувати

Сотня займала східну частину Ніжинського полку у безпосередній близькості до кордону Московії. Гарні ґрунти і близькість Конотопської фортеці — основна причина виникнення села Попівки ще в часи Речі Посполитої.

ІсторіяРедагувати

За описом, зробленим на 1654 року, село Попівка значиться як велике село, в якому було 339 дворів, з них 130 козацьких, а 133 — міщанських. Село входило до складу Конотопської сотні Ніжинського полку, однак місцеві козаки належали до спеціального палубничого куреня — підрозділу, що супроводжував у походах гетьманські палуби — великі обозні вози.[2] Тому попівські козаки підлягали безпосередньо уряду Гетьмана в Батурині.

У 1750-тих Гетьман України Кирило Розумовський почав подрібнення великих сотень у Прилуцькому та Ніжинському полку, внаслідок чого 1758 року з'явилася окрема Попівська сотня — 22-га за ліком та 56-та в історії Ніжинського полку. За описом 1765-1769 років, Попівській сотні підлягали 17 населених пунктів (при чому сусідня Конотопська сотня мала 58 сіл та хуторів). Сотня проіснувала до ліквідації полково-сотенного устрою на Гетьманщині 1782 року.

У 1760-х - 1770-х рр, місцева сотенна канцелярія користувалася печаткою з гербом: у полі щита - кавалерський хрест, обабіч якого - два півмісяці з зірками; вгорі, над хрестом, - скручений у вузол мотузок.

1782 року територія Попівської сотні включена до складу Новгород-Сіверського намісництва Російської імперії.

Нині територія колишньої сотні перебуває в складі Конотопського району Сумської області.

СотникиРедагувати

  • Іван Жила (1757);
  • Микола Кленус (16 листопада 1757-1771);
  • Василь Богдановський (22 липня 1771 - 23 листопада 1781).[3]

Сотенні отаманиРедагувати

  • Стефан Скаловський (1757-1758);
  • Семен Скаловський (? - 1766- 1775);
  • Михайло Баклан (1781-1782);
  • Федір Острожський (1782).[4]

Сотенні писаріРедагувати

  • Григорій Волховський (1766)[5]

Сотенні осавулиРедагувати

  • Микола Кривуня (?-?)[6]

Сотенні хорунжіРедагувати

  • Тиміш Забіяка (1766)[7]

ПосиланняРедагувати

  1. Желіба О. Полкові та сотенні печатки Ніжинського полку (у збірці філії Державного архіву Чернігівської області в місті Ніжині) // Знак. – 1999. – березень. – С. 4.
  2. Олег Корнієнко. Зруйновані храми Сумщини. Суми, 2009, С. 112
  3. Володимир Кривошея. Українська козацька старшина. Київ, «Стилос», 2005, С. 90 ISBN 966-8009-50-9
  4. Володимир Кривошея. Там само
  5. Володимир Кривошея. Там само
  6. Володимир Кривошея. Там само
  7. Володимир Кривошея. Там само

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати