Поплітник вусатий
| Поплітник вусатий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pheugopedius genibarbis (Swainson, 1838)[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Thryothorus genibarbis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Поплі́тник вусатий[3] (Pheugopedius genibarbis) — вид горобцеподібних птахів родини воловоочкових (Troglodytidae). Мешкає в Амазонії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 15,5 см, вага 16,2-22,8 г. Верхня частина голови оливково-сіро-коричнева, скроні сірувато-чорні, поцятковані білими смужками, обличчя сірувато-коричневе. Над очима білі "брови", під дзьобом білі "вуса", окаймлені чорними смугами. Верхня частина тіла світло-каштанова, на хвості 8-9 чорнуватих смуг. Горло і верхня частина грудей білі, нижня частина грудей рудувато-коричнева, боки і живіт темно-коричневі, нижні покривні пера хвоста рудувато-коричневі. Очі червонувато-карі, дзьоб чорний, лапи сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів тім'я більш коричневе, спина більш тьмяна і менш каштанова, смуги на обличчі менш виражені, смуги на хвості менш чіткі.
Підвиди ред.
Виділяють чотири підвиди:[4]
- P. g. juruanus (Ihering, H, 1905)[5] — центральна і східна Бразилія (на південь від Амазонки, на схід від Мадейри);
- P. g. genibarbis (Swainson, 1838) — схід Перу, захід Бразильської Амазонії (на схід до Мадейри) і північно-західна Болівія;
- P. g. intercedens (Hellmayr, 1908)[6] — центральна Бразилія (Мату-Гросу, Гояс);
- P. g. bolivianus Todd, 1913[7] — північна і східна Болівія.
Поширення і екологія ред.
Вусаті поплітники мешкають в Бразилії, Перу і Болівії. Вони живуть на узліссях вологих рівнинних тропічних лісів та в бамбукових заростях на берегах річок. Зустрічаються на висоті до 1600 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими безхребетними. Гніздо кулеподібне з бічним входом, в кладці 2 білих, поцяткованих червонувато-коричневими плямками яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pheugopedius genibarbis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 15 липня 2022
- ↑ William Swainson: Animals in menageries. 1, Printed for Longman, Orme, Brown, Green, & Longmans, and John Taylor, London (biodiversitylibrary.org).
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Dapple-throats, sugarbirds, fairy-bluebirds, kinglets, Elachura, hyliotas, wrens, gnatcatchers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 липня 2022.
- ↑ Hermann von Ihering: O Rio Juruá. In: Revista do Museu Paulista. 6, Nr. 3, S. 385–460 (biodiversitylibrary.org ; 1904).
- ↑ Carl Eduard Hellmayr: An account of the birds collected by Mons. G.A. Baer in the state of Goyaz, Brazil. In: Novitates zoologicae a journal of zoology in connection with the Tring Museum.. 15, Nr. 1, S. 13-102 (biodiversitylibrary.org).
- ↑ Walter Edmond Clyde Todd: Preliminary diagnoses of apparently new birds from tropical America. In: Proceedings of the Biological Society of Washington. 26, S. 169-174 (biodiversitylibrary.org).
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |