Пол Ентоні Беннон (англ. Paul Anthony Bannon; нар. 15 листопада 1956, Дублін, Ірландіяпом. 15 листопада 2016) — ірландський футболіст, центральний нападник, в останні роки кар'єри виступав на позиції центрального захисника в Лізі Ірландії. Виступав в Англії, Уельсі, Нідерланди, Греції та Ірландії, зігравши понад 200 матчів[2].

Ф
Пол Беннон
Особисті дані
Повне ім'я Пол Ентоні Беннон[1]
Народження 15 листопада 1956(1956-11-15)
  Дублін, Ірландія
Смерть 15 лютого 2016(2016-02-15) (59 років)
Громадянство Ірландія Ірландія
Позиція центральний нападник,
центральний захисник
Юнацькі клуби
Англія «Ноттінгем Форест»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1975—1976 Англія «Ноттінгем Форест» 0 (0)
1977—1978 Англія «Корбі Таун» ? (?)
1978 Уельс «Амманфорд» ? (?)
1978—1979 Уельс «Бридженд Таун» ? (?)
1979—1983 Англія «Карлайл Юнайтед» 140 (45)
1983  Англія «Дарлінгтон» 2 (0)
1983—1986 Англія «Бристоль Роверз» 29 (8)
1984  Англія «Кардіфф Сіті» 4 (0)
1984  Англія «Плімут Аргайл» 2 (0)
1986—1987 Нідерланди «НАК Бреда» 9 (6)
1987—1988 Греція ПАОК 20 (9)
1988—1989 Греція «Лариса» 11 (3)
1989—1993 Ірландія «Корк Сіті» 106 (9)
1993—1995 Ірландія «Коб Рамблерс» 60 (4)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ранні рокиРедагувати

Народився в Дубліні[2], син Типперері, старшого міжрайонного герлінгіста, триразового володаря титулу чемпіону Ірландії з герлінга, Шеймуса Беннона[3][4].

Кар'єра гравцяРедагувати

«Корбі Таун»Редагувати

Беннон розпочав свою кар'єру в «Ноттінгем Форест», постійно забиваючи за резервний склад клубу, але жодного разу не виступав за першу команду. Незважаючи на запрошення для перегляду в «Суонсі Сіті», в липні 1977 року Беннон приєднався до Південного футбольної ліги «Корбі Таун», дебютувавши за нову команду в першому раунді нічийного (1:1) кубкового поєдинку проти «Бедфорд Таун»[5]. Однак йому не вдалося взяти участь у матчі-відповіді вище вказаного раунду, оскільки клуб спочатку відсторонив його на два тижні, а згодом й оштрафований на тижневу заробітну плату, оскільки не з'явився на матч чемпіонату проти «Бертон Альбіон». Відзначився 11-ма голами у 28-ми матчах сезону, але після сварки з головним тренером Джоном Луханом у квітні 1978 року залишився без клубу. Згодом Лухан заявив: «Роздумуючи, це, мабуть, найкраще, що я коли-небудь зробив для нього [...] Він був сприйнятливий до будь-якого поганого впливу в місті, і деякі так звані друзі не допомагали. Вони постійно намагалися звести його зі шляху». Згодом Джон надішле Беннону привітальну телеграму з нагоди повернення до Футбольної ліги в 1979 році[5].

Футбольна лігаРедагувати

Після звільнення Беннон недовго грав у гельський футбол, але незабаром повернувся до асоціації з валлійським клубом «Амманфорд Таун». Його вражаюча форма у перші місяці сезону 1978/79 років, забив 16 м'ячів до жовтня, привернула до нього увагу «Бридженд Таун»[6]. Він знову продовжив забивати, і в лютому 1979 року приєднався до команди Третього дивізіону футбольної ліги «Карлайл Юнайтед» за за відступні в розмірі 8 500 фунтів[5]. Провів у команді чотири роки, дебютував за «Карлайл» у лютому 1979 року в програному (1:2) поєдинку проти «Бері»[6], а в сезоні 1981/82 років виграв з клубом Другий дивізіон. В останній рік виступів за «Карлайл», провів нетривалий період часу в «Дарлінгтоні», за який у 1983 році в чемпіонаті провів 2 поєдинки.

У 1983 році приєднався до «Бристоль Роверз» і відзначився двозначною кількістю голів у своєму першому сезоні на стадіоні «Іствілл», у тому числі й голом у переможному фінальному Кубка команди кубку Глостершира 1984 року проти принципового суперника «Бристоль Сіті»[6]. У наступному сезоні Беннон провів короткі періоди в оренді в «Кардіфф Сіті» (4 матчі) та «Плімут Аргайл», де в листопаді двічі вийшов на заміну в матчах проти «Віган Атлетік» та «Волсолл», при цьому голами не відзначався[7].

ГреціяРедагувати

Виступав за «НАК Бреда» в Нідерландах[2]. У сезоні 1987/88 років виступав за ПАОК в Альфа Етнікі. У 20 матчах чемпіонату відзначився 9-ма голами, у тому числі й хет-триком 14 лютого у воротах «Левадіакоса»[6], завдяки чому став найкращим бомбардиром клубу[8]. По завершенні сезону перейшов до чемпіона Греції «Лариси». Їх перша участь в Кубку європейських чемпіонів незабаром закінчилася. У першому раунді Кубку європейських чемпіонів 1988/89 вони зіграли внічию проти швейцарського «Ксамакса». «Лариса» обіграли швейцарців з рахунком 2 1 у першому матчі, але поступилися з рахунком 1:2 у матчі-відповіді. Матч перейшов у серію післяматчевих пенальті, й грецький клуб поступився з рахунком 0:3, а Беннон не реалізував другий удар. Пол завершив сезон чемпіонату з трьома голами в 11-ти матчах[9], після чого повернувся до Ірландії.

ІрландіяРедагувати

У Лізі Ірландії дебютував за «Корк Сіті» 3 вересня 1989 року в поєдинку 1-го туру сезону 1989/90 років проти «Дроеда Юнайтед»[10]. Підписаний як центральний нападник, Беннон перейшов до центру захисту через проблему з великою кількістю травмованих захисників у «Коркі», виступав на вище вказаній позиції, 5 листопада 1989 року коли відзначився голом у матчі першої ліги проти «Дандолка» на Оріель Парк[11]. Колишній гравець і менеджер Корка Дейв Беррі включив Пола на позицію захисника до своєї Збірної 11-ти найкращих гравців Корк Сіті всіх часів, яку він склав 2004 року[12].

Беннон грав у першій жврокубковій грі «Корка», проти московського «Торпедо» у Кубку володарів кубків 1989/90. Незважаючи на вірус, грав як єдиний нападник і мав єдині два моменти «Корка» — один удар головою над поперечиною, а також один сейв воротаря команди-суперниці — в Москві ірландці програли з рахунком 0:5[13]. Також двічі грав проти мюнхенської «Баварії» в Кубку УЄФА 1991/92. Загалом у єврокубках провів 4 поєдинки.

Відзначився єдиним голом у півфіналі кубку Ірландії 1992 року проти «Сент-Патрікс Атлетік»[4], завдяки чому його команда вийшла до фіналу, де з рахунком 0:1 поступилася «Богеміан»[14]. У своїй останній грі за «Корк» відзначився переможним голом, допоміг виграти Прем'єр-дивізіон Ліги Ірландії 1992/93 років на RDS Arena[15].

Закінчив кар'єру гравця у «Коб Рамблерс», а потім допомогав Міку Конрою по роботі в молодіжній академії «Корку». Серед його відомих вихованців — гравці збірної Ірландії Колін Гілі, Деймієн Ділейні та Ліам Міллер[16].

Пропрацював 17 років у ФАІ. Помер 15 лютого 2016 року[17].

ДосягненняРедагувати

Бристоль Роверз
  •   Кубок Глостершира
    •   Володар (1): 1984[6]
«Корк Сіті»

ПриміткиРедагувати

  1. "Paul Bannon". Barry Hugman's Footballers. Retrieved 1 November 2017.
  2. а б в Paul Bannon. Post War English & Scottish Football League A–Z Player's Database. Neil Brown. Процитовано 16 September 2013. 
  3. All-Ireland Senior Winning Teams. premierview.ie. Архів оригіналу за 19 December 2013. Процитовано 16 September 2013. 
  4. а б Byrne, Peter (20 April 1992). Bannon puts Cork City into final. Irish Times. с. 14. 
  5. а б в RIP Paul Bannon. Corby Town F.C. 23 February 2016. Архів оригіналу за 28 February 2016. Процитовано 7 June 2016. 
  6. а б в г д Paul Anthony Bannon. Bristol Rovers F.C. 17 February 2016. Процитовано 7 June 2016. 
  7. Paul Bannon. Greens on Screen. Процитовано 1 December 2012. 
  8. Mastrogiannopoulos, Alexander (19 June 2003). Greece 1987/88. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation (RSSSF). Процитовано 16 September 2013. 
  9. Mastrogiannopoulos, Alexander (21 June 2003). Greece 1988/89. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation (RSSSF). Процитовано 16 September 2013. 
  10. Drogheda hold weak Cork. Irish Times. 4 September 1989. с. 20. 
  11. Jones, Derek (6 November 1989). Dundalk unable to match Cork. Irish Times. с. 2. 
  12. Stats your lot... best ever.. Cork City. Daily Mirror (Eire edition). 9 April 2004. Процитовано 16 September 2013. 
  13. O'Clery, Conor (14 September 1989). Technically superior Russians scuttle Cork's Moscow hopes. Irish Times. с. 2. 
  14. Canny, Julian (25 July 2013). Ireland – List of Cup Finals. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation (RSSSF). Процитовано 16 September 2013. 
  15. а б Spillane, Noel (23 May 2013). Long title wait for City ended in most dramatic fashion back in 1993. Evening Echo (Cork). Архів оригіналу за 27 December 2013. Процитовано 16 September 2013. 
  16. O'Riordan, Neil (20 March 2001). Mick's shooting stars. The Sun (Eire edition). Процитовано 16 September 2013. 
  17. FAI pays tribute to the late Paul Bannon. RTÉ Sport. 16 February 2016. 

ПосиланняРедагувати