Поляничко Михайло Деонисович
Михайло Денисович Поляничко (1921) — український радянський дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР. Заступник Міністра закордонних справ УРСР. Постійний Представник Української РСР в ООН (1968–1973)[1].
| Михайло Денисович Поляничко | ||
|---|---|---|
 | ||
.svg){kind=small} Постійний представник Української РСР при ООН | ||
| 1968 — 1973 | ||
| Попередник | Сергій Шевченко | |
| Наступник | Володимир Мартиненко | |
| Заступник Міністра закордонних справ УРСР | ||
| Попередник | Анатолій Кисіль | |
| Народився | 1921 | |
| Відомий як | дипломат | |
| Країна | Українська Радянська Соціалістична Республіка | |
| Політична партія | КПРС | |
| Професія | Дипломат | |
| Нагороди |
| |
Біографія
ред.Народився в 1921 році. Його кар'єра була тісно пов'язана з МЗС УРСР, де він очолював відділ міжнародних організацій МЗС, був першим секретарем МЗС (на 1958 рік), заступником міністра закордонних справ УРСР. Починаючи з 1957 року входив до складу делегацій УРСР на сесіях Генеральної Асамблеї ООН дев'ять разів.[2] Працюючи в МЗС УРСР мав змогу зустрічати закордонні делегації, які відвідували українську столицю Київ. В ООН він був обраний головою Східноєвропейської групи країн ООН, та на початку 1968 року виступав як речник цієї групи у зверненні до генерального секретаря ООН в інтересах Східної Німеччини, яка не була членом ООН.[3]
За його керівництва статус українського представництва в ООН суттєво зріс. Крім того, додатково з'явилася посада заступника Постійного представника яку займав Михайло Гетьманець. Також в представництві працював радник, три перші секретарі, два другі секретарі і один аташе. В цей період Другим секретарем працював Віктор Батюк, посаду аташе займав Олександр Овсюк.
Нагороди та відзнаки
ред.Див. також
ред.Література
ред.- Обрії близьких і далеких світів/ Олександр Овсюк. — К.:Амадей, 2006. — Мова українська. — с.688, ISBN 966-7689-47-6
Примітки
ред.- ↑ New Permanent Representative of Ukraine Presents Credentials
- ↑ СУЧАСНІСТЬ. листопад 1966, 11(71). Мюнхен. Видавництво: Українське товариство закордонних студій «Сучасність» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 14 вересня 2014.
- ↑ СУЧАСНІСТЬ. січень 1970, Ч.1 (109). Мюнхен. Видавництво: Українське товариство закордонних студій «Сучасність» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2014. Процитовано 14 вересня 2014.
- ↑ Морская Правда » Выпуски » Выпуск №20(0494) 20/05/15 » ЛЕГЕНДЫ СТАРОГО МИДа. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 18 листопада 2015.