Відкрити головне меню

Васи́ль Васи́льович Поляко́в (1893(1893), село Людиново (нині місто), Калузька губернія, Російська імперія — розстріляний 18 листопада 1937, місто Київ, Українська РСР, СРСР) — російський більшовик, державний діяч УСРР. Член ЦК КП(б)У в грудні 1921 — травні 1937 р. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в червні — вересні 1937 р. Кандидат у члени Організаційного бюро ЦК КП(б)У в квітні 1923 — травні 1924 р. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У в травні 1924 — червні 1934 р. Жертва Сталінського терору.

Василь Васильович Поляков
Василь Васильович Поляков

Час на посаді:
вересень 1930 — 1933
ПопередникПорайко Василь Іванович
НаступникМихайлик Михайло Васильович

Народився1893(1893)
с. Людіново (нині місто), Калузька губернія, Російська імперія
Помер18 листопада 1937(1937-11-18)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоFlag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Національністьросіянин
Політична партіяРСДРП(б)
Професіяукраїнський радянський партійний та державний діяч

ЖиттєписРедагувати

Народився у родині робітника. Мав початкову освіту: закінчив двокласне міністерське училище. У 1908—1913 роках — робітник Людиновського машинобудівного заводу.

Член РСДРП(б) з 1909. Брав участь у робітничому русі, за участь в організації страйку був звільнений у 1913 році із Людиновського машинобудівного заводу.

З 1913 року працював на заводах Струка, Еріксона та на будівництві верфі Путиловського заводу у місті Санкт-Петербурзі. Наприкінці 1913 року був заарештований, але незабаром звільнений із ув'язнення.

У 1914 році повернувся на Людиновський машинобудівний завод, брав участь у страйках і демонстраціях. У вересні 1914 року був заарештований і висланий за межі Калузької губернії. Згодом працював у Харкові на заводі Гельферіха-Саде. Був членом нелегального Харківського комітету РСДРП(б). У кінці 1915 року заарештований та засланий до Іркутської губернії.

Після Лютневої революції у квітні 1917 року повернувся у Людиново, де був обраний членом Людиновського комітету РСДРП(б), членом Людиновської Ради робітничих депутатів та делегатом на Московську обласну партійну конференцію. У червні 1917 року організовував органи радянської влади в Мальцевському окрузі Калузької губернії. Після Жовтневого перевороту 1917 року був начальником Червоної гвардії та головою революційного комітету містечка Людиново.

З 1918 року — член і заступник голови правління державних заводів та фабрик Мальцевського округу. З 1920 року — на партійній та господарській роботі у Харківській губернії.

З жовтня 1922 до 1926 року — голова правління Південного машинобудівного тресту в місті Харкові. Обирався членом президії Української ради народного господарства, головою Ради Спілки промисловості, торгівлі і транспорту Української СРР.

До 1929 року — голова Головного концесійного комітету Української СРР, заступник голови правління Україно-Східної Торгової Палати, заступник голови Всеукраїнського бюро Ради синдикатів. У 1929—1930 роках — голова правління Україно-Східної Торгової Палати.

У 1930 році — заступник народного комісара землеробства Української СРР.

З вересня 1930 по червень 1933року — народний комісар юстиції та генеральний прокурор УСРР.

З червня 1933 по 28 липня 1935 року — народний комісар комунального господарства Української СРР.

З 4 серпня 1935 по вересень 1937 року — постійний представник РНК Української РСР при РНК СРСР.

У вересні 1937 арештований органами НКВС. Розстріляний. Реабілітований 1956 року.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати