Польський цвинтар у Тегерані
Польський цвинтар у Тегерані — цвинтар, розташований у Дулабі на півдні Тегерана в Ірані, де поховано 1937 польських громадян, 409 з яких були польськими солдатами, які померли в 1942 за часів Другої світової війни[1]. Більшість польських громадян, похованих на цьому цвинтарі, складали репресовані, які повертався до Європи через Іран після звільнення зі сталінських виправно-трудових таборів у Сибіру та Казахстані. Жоден із солдатів, похованих на цвинтарі, не був убитий у ході військових операцій[2].
| Польський цвинтар у Тегерані | |
|---|---|
 | |
| Інформація про цвинтар | |
| 35°40′36″ пн. ш. 51°28′17″ сх. д.H G O | |
| Країна |
 Іран |
| Розташування | Тегеран |
| Відкрито | 1855 |
| Кількість поховань | 22 000 |
 | |
  Польський цвинтар у Тегерані Польський цвинтар у Тегерані (Іран) | |
Історія
ред.На початку Другої світової війни радянські війська окупували східну Польщу після угоди з урядом Гітлера, згодом десятки тисяч польських громадян були депортовані до концентраційних таборів у Сибіру та Казахстану.
Після нападу Німеччини на Радянський Союз польські сили опору, будучи союзниками СРСР у боротьбі проти німецької окупації, просили про звільнення польських ув'язнених із СРСР. Сталін погодився, бажаючи, щоб польські ув'язнені після звільнення вступили до лав сил опору в Європі і цим погіршили становище Німеччини на фронтах.
У результаті до 1942 близько 115 000 польських громадян, у тому числі близько 25 000 цивільних осіб і 13 000 дітей[3], прибули в порт Ензелі через Каспійське море. Солдати і добровольці, які хотіли приєднатися до сил опору (армія Андерса), залишили Іран, вирушивши на Близький Схід і потім до Європи, а тисячі мирних жителів, жінок та дітей віком до 3 років залишилися в цій країні. Польські біженці відкривали магазини, кафе та ресторани, працювали на американських та британських військових базах. Кілька сотень польських жінок вийшли заміж за іранців і згодом залишилися в Ірані[4], ставши частиною місцевого суспільства.
Багато біженців страждали через малярію, тиф, дизентерію та інші інфекційні захворювання[5]. Через недоїдання та хвороби під час перебування у трудових таборах багато солдатів і мирних жителів померли в Ірані, де й були поховані. Близько 1900 їх поховані на польському католицькому кладовищі в Дулабі на півдні Тегерана[6].
Загалом за час війни на території Ірану померло близько 3500 польських громадян, у тому числі 611 військовослужбовців, і більшість із них похована на цьому цвинтарі. На цвинтарі є дводольний цоколь з меморіальною дошкою, де вибиті імена всіх похованих тут у 1942-1944. Польське посольство в Тегерані має повний список усіх польських громадян, які жили в Ірані на той час, і точну кількість польських іммігрантів у цій країні.
Примітки
ред.- ↑ Iran and the Polish Exodus from Russia 1942. Iran Chamber Society. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 травня 2015.
- ↑ (persian) Cemetery Doulab www.safarnevis.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 травня 2016.
- ↑ H. Sarner, s.103
- ↑ H. Sarner, s.125
- ↑ H. Sarner, s.121
- ↑ Polish Passage to Iran. Архів оригіналу за 28 травня 2015. Процитовано 27 травня 2015.
Бібліографія
ред.- Harvey Sarner: Zdobywcy Monte Cassino: Generał Anders i jego żołnierze, Wyd. Zysk i S-ka, Poznań 2002, ISBN 978-83-7506-003-4