Подгорний Іван Дмитрович

Іван Дмитрович Подгорний (29 березня 1914(19140329), місто Таганрог, тепер Ростовської області, Російська Федерація — 11 листопада 1996, місто Москва, Російська Федерація) — радянський військовий діяч, генерал-полковник авіації (26.01.1956). Депутат Верховної Ради СРСР 4-го скликання.

Подгорний Іван Дмитрович
Народився	29 березня 1914(1914-03-29) Таганрог, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер	11 листопада 1996(1996-11-11) (82 роки) Москва, Росія
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	військовослужбовець, льотчик
Alma mater	Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Учасник	Бої на Халхин-Голі
Військове звання	генерал-полковник авіації
Партія	КПРС
Нагороди

Життєпис

У Червоній армії з травня 1931 року. Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1931 році закінчив Ленінградську школу перепідготовки командирів запасу, в 1932 році — 11-у Луганську військову школу пілотів.

Служив у ВПС Кавказької Червонопрапорної армії: з жовтня 1932 року — пілот 2-ї винищувальної ескадрильї, з січня 1934 року — командир ланки, т.в.о. командира авіаційного загону, т.в.о. командира ескадрильї, льотчик-інспектор з техніки пілотування та теорії польоту авіації у 119-й авіаційній ескадрильї. У 1936 році проходив збори льотчиків-інструкторів при 1-й військовій школі льотчиків імені М'ясникова в Качі.

У квітні 1938 року призначений льотчиком-інспектором з техніки пілотування та теорії польоту управління 60-ї винищувальної авіаційної бригади Закавказького військового округу. У травні 1939 року став командиром винищувальної ескадрильї у складі ВПС 1-ї армійської групи, брав участь у боях на Халхін-Голі, де особисто здійснив 83 бойові вильоти. Після закінчення боїв, з 1939 по жовтень 1940 року — командир 36-го винищувального авіаційного полку 27-ї винищувальної авіаційної дивізії Закавказького військового округу.

З жовтня 1940 року — командир 46-го винищувального авіаційного полку 14-ї змішаної авіаційної дивізії Київського особливого військового округу, яка базувалася на аеродромі Млинів біля міста Дубно Рівненської області. Перед війною заочно вступив до Військової академії командно-штурманського складу ВПС у Моніно (закінчив у 1941 році, вже під час війни).

У жовтні 1941 року 46-й винищувальний авіаційний полк передано до 2-ї змішаної авіаційної дивізії Ленінградського фронту, полк брав участь у боях під Ленінградом до кінця 1941 року, потім виведений у резерв. Після переформування, у травні 1942 року 46-й винищувальний авіаційний полк був включений до складу нової 235-ї винищувальної авіаційної дивізії.

З 18 травня 1942 по лютий 1943 року Іван Подгорний служив командиром 235-ї винищувальної авіаційної дивізії.

12 лютого 1943 — 2 липня 1944 року — командир 4-го винищувального авіаційного корпусу.

2 липня 1944 — 1946 року — командир 3-го гвардійського винищувального авіаційного корпусу.

У 1948 році закінчив Вищу військову академію імені Ворошилова.

У серпні 1948 — червні 1949 року — командир 33-го винищувального авіаційного корпусу ППО.

У червні — липні 1949 року — командувач 66-ї повітряної винищувальної армії ППО. У липні — грудні 1949 року — командувач 40-ї повітряної винищувальної армії ППО. У грудні 1949 — жовтні 1951 року — командувач 32-ї повітряної винищувальної армії ППО. 3 жовтня 1951 — 27 травня 1954 року — командувач 24-ї повітряної армії. У травні 1954 — січні 1958 року — командувач 52-ї повітряної винищувальної армії ППО.

У січні 1958 року призначений помічником головнокомандувача військ ППО СРСР із вузів, одночасно, з липня 1960 року — начальник вузів військ ППО СРСР.

З грудня 1960 року — начальник Головного штабу військ ППО СРСР та 1-й заступник головнокомандувача військ ППО СРСР. З травня 1963 по вересень 1981 року — 1-й заступник головнокомандувача військи ППО СРСР з питань протиповітряної оборони країн-учасниць Варшавського Договору.

З вересня 1981 по листопад 1987 року — консультант Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З листопада 1987 року — в запасі в Москві.

Помер 11 листопада 1996 року. Похований в Москві на Кунцевському цвинтарі.

Військові звання

• Полковник
• Генерал-майор авіації (17.03.1943)
• Генерал-лейтенант авіації (13.09.1944)
• Генерал-полковник авіації (26.01.1956)

Нагороди

• орден Жукова (Російська Федерація) (25.04.1995)
• орден Леніна (30.12.1956)
• орден Жовтневої Революції (23.02.1981)
• шість орденів Червоного Прапора (21.06.1940, 17.10.1942, 5.11.1942, 28.04.1945, 19.11.1951, 22.02.1968)
• орден Суворова ІІ ст. (27.08.1943)
• орден Кутузова ІІ ст. (13.09.1944)
• ордени Богдана Хмельницького ІІ ст. (19.01.1944)
• орден Вітчизняної війни І ст. (11.03.1985)
• орден Трудового Червоного Прапора
• два ордени Червоної Зірки (5.11.1946,)
• орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ст. (30.04.1975)
• медаль «За відвагу» (3.06.1940)
• медаль «За бойові заслуги»
• медаль «За оборону Ленінграда»
• медаль «За оборону Сталінграда»
• медаль «За взяття Будапешта»
• медаль «За взяття Відня»
• медаль «За визволення Белграда»
• медаль «За визволення Праги»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
• медалі

Джерела

• Давтян С. Пятая воздушная. Военно-исторический очерк боевого пути 5-й воздушной армии в годы Великой Отечественной войны. Москва: Воениздат, 1990.