Подгорний Іван Дмитрович

Іван Дмитрович Подгорний (29 березня 1914(19140329), місто Таганрог, тепер Ростовської області, Російська Федерація — 11 листопада 1996, місто Москва, Російська Федерація) — радянський військовий діяч, генерал-полковник авіації (26.01.1956). Депутат Верховної Ради СРСР 4-го скликання.

Подгорний Іван Дмитрович
Народився29 березня 1914(1914-03-29)
Таганрог, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер11 листопада 1996(1996-11-11) (82 роки)
Москва, Росія
ПохованняКунцевський цвинтар
Країна СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьвійськовослужбовець, льотчик
Alma materВійськово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
УчасникБої на Халхин-Голі
Військове званнягенерал-полковник авіації[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Жукова орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Суворова 2 ступеня орден Кутузова II ступеня орден Богдана Хмельницького 2 ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За взяття Будапешта» медаль «За взяття Відня» Медаль «За визволення Белграда» медаль «За визволення Праги» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За зміцнення бойової співдружності»

Життєпис

ред.

У Червоній армії з травня 1931 року. Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1931 році закінчив Ленінградську школу перепідготовки командирів запасу, в 1932 році — 11-у Луганську військову школу пілотів.

Служив у ВПС Кавказької Червонопрапорної армії: з жовтня 1932 року — пілот 2-ї винищувальної ескадрильї, з січня 1934 року — командир ланки, т.в.о. командира авіаційного загону, т.в.о. командира ескадрильї, льотчик-інспектор з техніки пілотування та теорії польоту авіації у 119-й авіаційній ескадрильї. У 1936 році проходив збори льотчиків-інструкторів при 1-й військовій школі льотчиків імені М'ясникова в Качі.

У квітні 1938 року призначений льотчиком-інспектором з техніки пілотування та теорії польоту управління 60-ї винищувальної авіаційної бригади Закавказького військового округу. У травні 1939 року став командиром винищувальної ескадрильї у складі ВПС 1-ї армійської групи, брав участь у боях на Халхін-Голі, де особисто здійснив 83 бойові вильоти. Після закінчення боїв, з 1939 по жовтень 1940 року — командир 36-го винищувального авіаційного полку 27-ї винищувальної авіаційної дивізії Закавказького військового округу.

З жовтня 1940 року — командир 46-го винищувального авіаційного полку 14-ї змішаної авіаційної дивізії Київського особливого військового округу, яка базувалася на аеродромі Млинів біля міста Дубно Рівненської області. Перед війною заочно вступив до Військової академії командно-штурманського складу ВПС у Моніно (закінчив у 1941 році, вже під час війни).

У жовтні 1941 року 46-й винищувальний авіаційний полк передано до 2-ї змішаної авіаційної дивізії Ленінградського фронту, полк брав участь у боях під Ленінградом до кінця 1941 року, потім виведений у резерв. Після переформування, у травні 1942 року 46-й винищувальний авіаційний полк був включений до складу нової 235-ї винищувальної авіаційної дивізії.

З 18 травня 1942 по лютий 1943 року Іван Подгорний служив командиром 235-ї винищувальної авіаційної дивізії.

12 лютого 1943 — 2 липня 1944 року — командир 4-го винищувального авіаційного корпусу.

2 липня 1944 — 1946 року — командир 3-го гвардійського винищувального авіаційного корпусу.

У 1948 році закінчив Вищу військову академію імені Ворошилова.

У серпні 1948 — червні 1949 року — командир 33-го винищувального авіаційного корпусу ППО.

У червні — липні 1949 року — командувач 66-ї повітряної винищувальної армії ППО. У липні — грудні 1949 року — командувач 40-ї повітряної винищувальної армії ППО. У грудні 1949 — жовтні 1951 року — командувач 32-ї повітряної винищувальної армії ППО. 3 жовтня 1951 — 27 травня 1954 року — командувач 24-ї повітряної армії. У травні 1954 — січні 1958 року — командувач 52-ї повітряної винищувальної армії ППО.

У січні 1958 року призначений помічником головнокомандувача військ ППО СРСР із вузів, одночасно, з липня 1960 року — начальник вузів військ ППО СРСР.

З грудня 1960 року — начальник Головного штабу військ ППО СРСР та 1-й заступник головнокомандувача військ ППО СРСР. З травня 1963 по вересень 1981 року — 1-й заступник головнокомандувача військи ППО СРСР з питань протиповітряної оборони країн-учасниць Варшавського Договору.

З вересня 1981 по листопад 1987 року — консультант Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З листопада 1987 року — в запасі в Москві.

Помер 11 листопада 1996 року. Похований в Москві на Кунцевському цвинтарі.

Військові звання

ред.

Нагороди

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Давтян С. Пятая воздушная. Военно-исторический очерк боевого пути 5-й воздушной армии в годы Великой Отечественной войны. Москва: Воениздат, 1990.