Погонич уругвайський
| Погонич уругвайський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Laterallus spiloptera Durnford, 1877 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Porzana spiloptera | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Погонич уругвайський[2] (Laterallus spiloptera) — вид журавлеподібних птахів родини пастушкових (Rallidae)[3]. Мешкає в Південній Америці. Раніше цей вид відносили до роду Погонич (Porzana), однак за результатами філогенетичного аналізу мітохондріальної ДНК вид був переведений до роду Неотропічний погонич (Laterallus)[4]. Подальні дослідження показали, що уругвайський погонич є сестринським видом по відношенню до тристанського пастушка, найменшого нелітаючого птаха у світі[5].
Опис ред.
Довжина птаха становить 14-15 см. Тім'я чорнувате, верхня частина тіла темно-оливково-коричнева, поцяткована чорними смужками, на покривних перах крил тонкі білі смуги, на махових і стернових перах білі плями. Голова з боків і нижня частина тіла темно-сірі, нижня частина стегон і гузка чорні, поцятковані білими смужками. Райдужки червоні, дзьоб темно-зеленуватий, лапи зеленувато-сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Поширення і екологія ред.
Уругвайські погоничі мешкають в Аргентині, Уругваї і на південному заході Бразилії (Ріу-Гранді-ду-Сул). Вони живуть на вологих луках, зокрема на заплавних, на сезонних водно-болотних угіддях і у маршах. В Аргентині вони зустрічаються на луках Spartina densiflora, а також на луках спартини, двоколосника і гострого ситника Juncus acutus. Живляться комахами, насінням і водними рослинами.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція уругвайських погоничів становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Laterallus spilonota: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 20 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finfoots, flufftails, rails, trumpeters, cranes, Limpkin. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 серпня 2022.
- ↑ Garcia-R, Juan C.; Gibb, Gillian C.; Trewick, Steve A. (December 2014). Deep global evolutionary radiation in birds: Diversification and trait evolution in the cosmopolitan bird family Rallidae. Molecular Phylogenetics and Evolution. 81: 96—108. doi:10.1016/j.ympev.2014.09.008. ISSN 1055-7903. PMID 25255711.
- ↑ Stervander, Martin; Ryan, Peter G.; Melo, Martim; Hansson, Bengt (2019). The origin of the world's smallest flightless bird, the Inaccessible Island Rail Atlantisia rogersi (Aves: Rallidae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 130: 92—98. doi:10.1016/j.ympev.2018.10.007. ISSN 1055-7903. PMID 30321695.
Джерела ред.
- Taylor, B., & van Perlo, B. (1998). Rails – A Guide to the Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World. ISBN 1-873403-59-3
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |