Платформа памʼяті Меморіал
Платформа пам’яті Меморіал — українська неурядова, некомерційна ініціатива, яка працює над збереженням і вшануванням памʼяті українців, які загинули через війну Росії проти України. Місією проєкту є створення нової культури памʼяті в Україні[1]. Заснована 2022-го року громадською організацією Агенція розвитку локальних медіа «Або».
| Платформа памʼяті Меморіал | |
|---|---|
 | |
| Гасло | Створюємо нову культуру памʼяті |
| Засновано | 2022, березень |
| Вебсайт: victims.memorial | |
Діяльність ред.
Збір і публікація історій загиблих ред.
Станом на квітень 2024-го року платформа памʼяті Меморіал опублікувала 6600 верифікованих історій українців, які загинули через війну. Серед них 3800 історій цивільних, зокрема, 154 дітей[2][3]. Завдання Меморіалу — розповісти історії про всіх загиблих українців, про яких вдасться знайти інформацію. Незалежно від їхнього соціального статусу, віку, професії чи інших соціальних атрибутів[4].
База історій Меморіалу є матеріалом для журналістів, правозахисників, документалістів, істориків й слугуватиме для цього й в майбутньому. До прикладу, історії про загиблих освітян увійшли до книги «Жити, щоб навчати: збірка учительських історій про війну»[5], яку 2023-го року видала громадська спілка «Освіторія»[6].
Також історії, створені Меморіалом, щоденно публікуються у соціальних мережах ключових національних ЗМІ (Українська правда, Суспільне, 24 канал, NV) та 10 обласних військових адміністрацій (зокрема, Донецькій, Луганській, Чернігівській)[7].
Кожна історія — це не лише формальна інформація з датою народження і обставинами смерті, а спроба розкрити людину: чим вона цікавилася, про що мріяла, чим займалася.
Методологія збору інформації: ред.
- опрацювання форм із даними, які заповнюють рідні та близькі загиблих;
- робота «в полі», коли журналісти отримують інформацію про загиблих безпосередньо на місці події чи спілкуючись телефоном/онлайн;
- обмін інформацією з партнерськими організаціями та ЗМІ;
- моніторинг соціальних мереж, медіазгадок, запити до органів державної влади.
Публічні акції вшанування памʼяті ред.
Відео памʼяті у публічних просторах ред.
У січні 2024-го Меморіал розпочав співпрацю із київськими торгівельними центрами Gulliver, Ocean Plaza та ЦУМ, які погодилися безкоштовно показувати на плазмових екранах своїх майданчиків відеоісторії загиблих захисників та захисниць України[8].
З березня відео Меморіалу почали показувати на вокзалах п’яти міст: Івано-Франківськ, Київ, Луцьк, Дніпро, Харків та у потягах Інтерсіті[9]. Тоді ж до акції приєдналися одеський торговельний центр «Острів», кінотеатри «Планета кіно», «Жовтень», «Оскар»[10].
Документальні фільми ред.
Меморіал відзняв 15 документальних фільмів про загиблих військових та цивільних. Опісля офлайн-презентації фільми стають доступними на YouTube-каналі Меморіалу та партнерів, сервісах Мегого та Київстар ТБ. Також стрічки Меморіалу виходять в ефірі 5 каналу, Апостроф ТБ, Армія ТБ та наших регіональних партнерів.
У лютому 2024-го разом із 11 каналом (Дніпро) Меморіал організував кіномарафон пам’яті, під час якого показали 12 документальних фільмів про загиблих.
Перелік фільмів: ред.
- «Небезпека як ремесло» – історія воїна і художника Артема Азарова з Харкова.
- «Ватажок собак» – про Валентина Бордакова, кінолога та бойового медика з Чернігова.
- «Дорога до Мрії» — історія про вбивство 70-річного Анатолія Древаля, автомобіліста та власника багі-центру “Мрія” у селі Мила під Києвом[11].
- «Королева амбулансу» — фільм про лікарку «Охматдиту», яку вбила російська ракета[12].
Виставки в Україні та за кордоном ред.
Команда підготувала кілька тематичних виставок:
- «Наодинці» про дружин військових, які втратили своїх чоловіків на війні[13][14].
- «Втрачене дитинство» про дітей, яких вбила Росія[15]. Це 23 колажі з історіями про загиблих дітей, написані від першої особи. Тексти створені спільно з рідними загиблих дітей. Це історії дітей різного віку: від ненароджених до майже дорослих молодих людей [16].
Виставки були показані у десятках міст України[17] та понад 25 країнах від Нової Зеландії, Японії, Кореї до країн ЄС, Штатів та Канади.
Співпраця з правозахисними організаціями ред.
Меморіал є членом міжнародної мережі Every Casualty Counts, яка займається документуванням цивільних жертв воєнних конфліктів у світі, та тісно співпрацює з іншими міжнародними та українськими правозахисними організаціями та ініціативами, зокрема:
- Передав дані для звіту Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) про важливість документування втрат та постраждалих внаслідок конфліктів та подальше використання цих даних для притягнення до відповідальності винних. Він був представлений 3 липня у Цюриху в під час 53-ї сесії сесії Ради з прав людини в ООН[18].
- Надав дані про понад 200 загиблих з Маріуполя та Ізюму Human Rights Watch, які були використані у дослідженнях організації: «Під завалами Документування руйнувань та втрат у Маріуполі»[19] та «Російський напад вбив десятки цивільних у житловому будинку в Ізюмі»[20].
- Надав дані про загиблих у Харкові для дослідження міжнародної організації Airwars.org, яка фіксує факти загибелі цивільних[21].
- Підписав Меморандум з Фондом Клуні "За правосуддя" з метою об’єднання зусиль щодо документування наслідків військових злочинів й надає йому дані для правозахисної роботи.
Співпраця з медіа ред.
Меморіал системно створює статті про війну та загиблих для міжнародних, ключових національних та регіональних ЗМІ. За два роки вийшло понад 350 статей.
Серед іноземних видань, для яких пише проєкт — Libertate (Romania), Correodelsur (Spain), Forbes (Mexico). Іншим медіа команда Меморіалу допомагаємо з пошуком тем та контактами героїв. Наприклад, допоміг зі статею для The New York Times.
Серед ключових медійних спецпроєктів:
- «Люди, які працюють зі смертю»[22]: сім особистих досвідів тих, хто у своїй роботі, службі чи волонтерській діяльності щодня стикається з трагедією втрати[23].
- «Відвези мене туди, де тато спить»[24]: спецпроєкт, який охоплює п'ять міст, сім кладовищ і 15 історій сімей, які втратили на війні своїх рідних та розповідає про їхній досвід відвідування цвинтарів, де поховані рідні.
Інше ред.
Відповідно результатів соціологічного дослідження, проведеного компанією «Градус» і опублікованого у жовтні 2023 року, Меморіал посів третє місце в списку найбільш впізнаваних організацій, які займаються збором історій про загиблих — 12% респондентів знали про цей проєкт[25].
Джерела ред.
- ↑ Якою ми не хочемо бачити пам’ять після війни. Українська правда (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Платформа пам'яті "Меморіал". Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Memorial (24 березня 2024). «Уві сні починаю її обіймати, відчуваю її тепло». Історії чотирьох дітей, яких убила Росія. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Медіамейкер (17 листопада 2022). Побачити за некрологом людину. Медіамейкер. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Memorial (10 березня 2023). Освітяни, життя яких відібрали російські військові. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ “Жити, щоб навчати” – збірка історій учителів у часи повномасштабної війни | Нова українська школа (укр.). 11 квітня 2023. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Lekhovitser, Daniel (29 липня 2022). Епітафія для живих: як український «Меморіал» перетворює статистику щодо загиблих на некрологи з історією. Заборона (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Демченко, Марія (19 січня 2024). ТРЦ Gulliver щодня показуватиме ролик про загиблих військових. Хмарочос (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ На залізничному вокзалі Харкова вшановуватимуть пам'ять загиблих захисників з області. Накипіло (укр.). 1 березня 2024. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Що зробив Меморіал у березні: діджиталізація у сфері пам’яті, фільм про воєнний злочин Росії, експедиція в Ізюм | Громадський Простір (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ leralauda (5 березня 2024). «Дорога до Мрії». Документальний фільм про власника багі-центру Анатолія Древаля, якого розстріляли російські окупанти. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ leralauda (6 лютого 2024). «Королева амбулансу». Фільм про лікарку «Охматдиту», яку вбила російська ракета. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ НАОДИНЦІ. naodinci.victims.memorial. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ «Наодинці»: У Києві презентували фотопроєкт, присвячений дружинам загиблих Героїв. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Втрачене дитинство. lost-childhood.webflow.io. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ «Втрачене дитинство». Виставка світлин присвячена дітям загиблим під час війни відкрилась у Харкові (укр.), процитовано 5 квітня 2024
- ↑ "Я прийшла до свого сина, як до живого": виставку "Втрачене дитинство" показують у восьми містах. Переяслав.City (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Human Rights Council 53rd session Schedule. hrc53.sched.com. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Під завалами: Документування руйнувань та втрат у Маріуполі. Human Rights Watch (укр.). 7 серпня 2024. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ “A Thousand Explosions in My Ears”: Russian Attack Killed Dozens of Civilians in Izium Residential Building. Human Rights Watch (англ.). 22 березня 2023. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Civilian harm in the Battle of Kharkiv. airwars.org. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Люди, які працюють зі смертю. lyudi.victims.memorial. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ «Люди, які працюють зі смертю». Новий спецпроєкт платформи пам'яті Меморіал. detector.media (укр.). 1 березня 2024. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Життя на кладовищі. zhittya-na-kladovishchi.webflow.io. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Поточний стан ініціатив з усної історії в Україні: аналітичний звіт за результатами комплексного дослідження - Eкспертам - "Голоси Мирних", музей Фонду Ріната Ахметова. civilvoicesmuseum.org. Процитовано 5 квітня 2024.