Пйотр Адамчевський
Пйотр Адамчевський (пол. Piotr Adamczewski; 19 травня 1942 Варшава[4] — 12 березня 2016[5] там же) — польський журналіст, редактор та кулінарний критик, пов'язаний, серед інших, з тижневиком «Політика», автор кулінарних книг.
| Пйотр Адамчевський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
19 травня 1942[1][2] Варшава, Генеральна губернія, Німеччина, Німецький рейх[2] |
| Помер |
12 березня 2016[3] (73 роки) Варшава, Польща |
| Поховання | |
| Країна |
 Польща |
| Діяльність | журналіст |
| Знання мов | польська |
| Партія | Польська об'єднана робітнича партія |
| У шлюбі з | Барбара Адамчевська |
| Діти | дочка Агата |
| Нагороди |
 |
БіографіяРедагувати
Вивчав полоністику у Варшавському університеті[5] (закінчив у 1966 р., закінчення без магістратури). У 1964—1970 роках працював у щоденній газеті «Штандар Млодих», згодом репортером, заступником голови відділу, секретарем нічної редакції, у 1971—1975 роках — секретарем редакції тижневика «Куліса» (додаток до «Вечірнього експресу») з 1975 по кінець 1980 року працював на однійпосаді в тижневику «Культура». З 1971 по 1981 рік належав до ПОРП. У 1981 році став секретарем редакції тижневика «Політика», замінивши Даріуша Фікуса[6]. Залишив це видання із групою інших працівників незабаром після оголошення воєнного стану. У 1982 році деякий час працював інспектором у Національному театрі у Варшаві. Того ж року став секретарем редакції тижневика «Радар». Цю посаду обіймав до 1984 року, поки не повернувся до «Політики», де у 1986 році знову став секретарем редакції цього журналу[7]. У 90-х роках разом з Анджеєм Гарлицьким став кулінарним критиком журналу, очоливши рубрику «За столом». Також співпрацював над текстами, пов'язаними з приготуванням їжі з Кшиштофом Мрозевичем, Міхалом Радговським та своєю дружиною Барбарою Адамчевською. У наступні роки також долучився до радіостанції Tok FM, на якій вів програму «Кухні світу»[8] разом з Марціном Войцеховським, а потім — власне кулінарне шоу «Для апетиту. . . Адамчевський!»[9]. Виступав кулінарним експертом у програмах «Питання до сніданку», «Кава чи чай?», а також на станціях TVN та TV4.
Закінчив школу сомельє в Бордо[5]. Як репортер, подорожував по більшості континентів, збираючи матеріали з подорожей для своїх книг[10][11].
Був автором таких книг, як «Великий світ з кухні», «Мандрівний гурман», «Кулінарія для чоловіків», «Кривава історія смаків», «Рік на тарілці», «Велика книга напоїв та коктейлів». Співавтор десяти путівників по ресторанах у Варшаві та околицях під назвою «За столом»[12]. Разом з Мареком Кальбарчиком створив кулінарну книгу для сліпих під назвою «Смак на кінчиках пальців»[13][14]. У 2006—2016 роках регулярно проводив блог «Варися» (пол. Gotuj się), присвячений рецептам та кулінарним анекдотам, прочитаним книгам чи спогадам із подорожей[11].
У 1980 році знявся у драмі манер та психології «Без кохання» (пол. Bez miłości), за режисурою Барбари Сасс в ролі редактора соціального відділу тижневика «Культура і ми»[4].
У 1997 році був нагороджений лицарським хрестом ордена Відродження Польщі[15].
Приватне життяРедагувати
Був одружений з Барбарою Адамчевською — журналісткою[7] та автором кулінарних книг[10]. У них була одна дитина — дочка Агата[16].
Помер у Варшаві 12 березня 2016 року[5]. 18 березня 2016 року в Похоронному домі на військовому кладовищі Повонзки відбулась похоронна церемонія, однак сам похорон відбувся на Брудновському цвинтарі[6].
ПублікаціїРедагувати
- Biesiadowanie po polsku. 1000 pomysłów na udane przyjęcie: przepisy kulinarne, toasty i życzenia, savoir-vivre, zabawy towarzyskie, piosenki (співавтор)[17]
- Jak smakuje pępek Wenus. Świat widziany zza stołu[18]
- Jest ser[19]
- Krwawa historia smaku[17]
- Kuchnia w kawalerce i apartamencie (разом з Барбарою Адамчевською)[20]
- Kuchnia toskańska Piotra Adamczewskiego[21]
- Męskie gotowanie[22]
- Pyszny obiad w pół godziny. 200 przepisów na szczęście[23]
- Rodaku, czy ci nie żal, czyli z polską kuchnią w walizce (разом з Барбарою Адамчевською)[10]
- Rok na stole[22]
- Rok na talerzu[19]
- Smak na koniuszkach palców (разом з Мареком Калбарчиком)[13]
- Smakosz wędrowny[22]
- Tańce wokół stołu czyli polskie tradycje kulinarne[24]
- Wędrówka po stołach Europy (разом з Барбарою Адамчевською)[10]
- Wielka księga drinków i koktajli[22]
- Wielki świat od kuchni[22]
- Za stołem (путівники по ресторанах — співавтор)[22]
- Zatańczyć z I sekretarzem[17]
ПриміткиРедагувати
- ↑ http://www.encyklopediateatru.pl/osoby/44289/wd
- ↑ а б Wojtas-Ciborska E. Leksykon polskiego dziennikarstwa — Dom Wydawniczy Elipsa, 2000. — С. 22. — ISBN 83-7151-330-5
- ↑ e-teatr.pl — 2004.
- ↑ а б Piotr Adamczewski на сайті filmpolski.pl (пол.). [dostęp 2015-04-09].
- ↑ а б в г Zmarł Piotr Adamczewski, dziennikarz i krytyk kulinarny „Polityki”. 12 marca 2016.
- ↑ а б Dobry duch. Piotr Adamczewski – człowiek z pasją. 15 marca 2016.
- ↑ а б Leksykon polskiego dziennikarstwa. Warszawa: Dom Wydawniczy Elipsa. с. 22. ISBN 83-7151-330-5.
- ↑ Wojciechowski: pożegnanie z TOK FM. 3 marca 2007.
- ↑ Na apetyt... Adamczewski!.
- ↑ а б в г Piotr Adamczewski. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 25 травня 2020.
- ↑ а б Zmarł Piotr Adamczewski, były sekretarz redakcji i krytyk kulinarny POLITYKI. 13 marca 2016.
- ↑ Piotr Adamczewski.
- ↑ а б Smak na koniuszkach palców. 16 stycznia 2012.
- ↑ Smak na koniuszkach palców. 7 lutego 2012.
- ↑ M.P. z 1997 r. nr 29, poz. 269
- ↑ Skąd tyle uczucia do Agaty. 29 kwietnia 2011.
- ↑ а б в Adamczewski, Piotr. Katalog Biblioteki Narodowek. Процитовано 13 березня 2016.
- ↑ Jak smakuje pępek Wenus. polityka.pl. Процитовано 13 березня 2016.
- ↑ а б Jest ser!. sztukater.pl. Процитовано 13 березня 2016.
- ↑ Piotr Adamczewski. latarnik.com.pl. Процитовано 13 березня 2016.
- ↑ Kuchnia toskańska. polityka.pl. 3 marca 2016. Процитовано 17 березня 2016.
- ↑ а б в г д е O autorze. polityka.pl. Процитовано 13 березня 2016.
- ↑ Gotowanie nie musi być pracochłonną męką. polskieradio.pl. 28 października 2013. Процитовано 14 березня 2016.
- ↑ Tańce wokół stołu, czyli polskie tradycje kulinarne. onet.pl. Процитовано 17 березня 2016.