Писемність мізо (або лушай) — писемність мови мізо (лушай). Ця мова записується латинською абеткою, але були спроби використовувати бенгальське письмо.
Штат Мізорам, Індія. На його землях поширена мова мізо.
Латинське письмо було введене у 1894 році двома християнськими місіонерами — Гербертом Лоррейном (J. Herbert Lorrain) та Фредом Севіджем (Fred W. Savidge). У 1898 році вони видали першу граматику зі словником для мови мізо. В ній містився алфавіт, наведений нижче[2][3].
A a
 â
Aw aw
B b
Ch ch
D d
E e
Ê ê
F f
G g
/ʌ/
/ɑː/
/ɔː/
/b/
/t͡ʃ/
/d/
/e/
/eː/
/f/
/g/
H h
I i
Î î
J j
K k
L l
M m
N n
O o
Ô ô
P p
/h/
/ɪ/
/iː/
/d͡ʒ/
/k/
/l/
/m/
/n/
/ɒ/
/əʊ/
/p/
R r
S s
T t
Ṭ ṭ
U u
Û û
V v
Z z
/r/
/s/
/t/
/ʈ/
/ʊ/
/uː/
/v/
/z/, /ʒ/
Власне буква g пишеться тільки на початку іншомовних слів. В усіх інших випадках вона є частиною диграфаng (він теж може стояти на початку слів).
Літера j використовується тільки в іншомовних словах.
Буква h, стояча в кінці складу або слова, означає, що попередній голосний повинен вимовлятися дуже коротко.
Пізніше творці цієї абетки вирішили, що використання різних літер (o і aw) для того ж самого короткого і довгого звука є помилкою. Тому для передачі довгого голосного [ɔː] було введено літеру âw[1]. В 1939 році вийшов мізо-англійський словник (33000 слів) за авторства Герберта Лоррейна, в якому використовувався алфавіт із вищенаведеними змінами[4][5]. Перед тим у 1901 році було видано буквар «Mizo Zir Tir Bu» з абеткою, яка використовується і донині[6]. Нижче наведено сучасний алфавіт для мови мізо[7][5].
A a
 â
Aw aw
Âw âw
B b
Ch ch
D d
E e
Ê ê
F f
/ʌ/
/ɑː/
/ɒ/
/ɔː/
/b/
/t͡ʃ/
/d/
/e/
/eː/
/f/
G g
Ng ng
H h
I i
Î î
J j
K k
L l
M m
N n
O o
P p
/g/
/ŋ/
/h/
/ɪ/
/iː/
/d͡ʒ/
/k/
/l/
/m/
/n/
/əʊ/
/p/
R r
S s
T t
Ṭ ṭ
U u
Û û
V v
Z z
/r/
/s/, /ʃ/
/t/
/ʈ/
/ʊ/
/uː/
/v/
/z/, /ʒ/
Власне літера g може писатися тільки на початку запозичених слів. В усіх інших випадках вона є частиною літери ng (вона також може стояти на початку слів).
Літера j використовується лише в іншомовних словах.
Літера h, знаходячась в кінці складу або слова, позначає дуже коротку вимову попереднього голосного.
Якщо літера h стоїть між літерами t і l (thl), то вона передає своєрідний шиплячий звук.
Літера s передає два звуки — [s] та [ʃ], оскільки в мові мізо вони є алофонами.
Літера z, окрім звука [z], може передавати також звук [ʒ] (ці звуки — алофони).
