Пилипенко Віталій Валентинович
Віта́лій Валенти́нович Пилипéнко (19 лютого 1974 — 16 травня 2022) — старший сержант Збройних сил України, розвідник 81-ї аеромобільно-десантної бригади (81 ОАеМБр), депутат Дружківської міської ради 2020 року скликання. Повний кавалер ордена «За мужність»
| Пилипенко Віталій Валентинович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
19 лютого 1974 Соснівка (місто) | |||
| Смерть | 16 травня 2022 (48 років) | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |
 Україна | |||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |||
| Рід військ |
 Десантні війська | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Життєпис до російської агресії ред.
Народився 19 лютого 1974 в місті Соснівці Червоноградського району Львівської області. Відслужив строкову службу в ЗСУ на Заході України на початку 1990-х років. Працював на шахті в Червонограді. Згодом переїхав до Ізраїлю.[1]
Участь у війні на Сході України ред.
Після початку російського вторгнення в Україну 2014 Віталій Пилипенко повернувся з Ізраїлю щоб боронити Україну. Ключовою для цього рішення стала загибель його двоюрідного брата у складі ЗСУ під час обстрілу Збройними Силами РФ української військової колони 11 липня 2014. У військоматі Пилипенку відмовили у призові пославшись на його вік (40 років) і той вступив до добровольчого підрозділу УНА-УНСО, що незабаром увійшов до 54-го окремого розвідувального батальйону, а звідти його відібрали до розвідувальної роти 81 ОАеМБр ЗСУ.[1]
З 13 січня 2015 Пилипенко брав участь у боях за Донецький аеропорт, зокрема за метеорологічну вежу. У березні 2015 отримав поранення — куля пробила лопатку, ключицю і вибила зуби. Провів три місяці у шпиталі і повернувся до військової служби у 81 ОАеМБр.[1]
Воював під Зайцевим і Новгородським. З березня 2016 брав участь у боях за Авдіївку як командир взводу розвідників. 31 березня 2016 підірвався на міні захованій в дитячій куртці в завалах будинку. Під час реабілітації в лікарні імені Мечникова за ним доглядала волонтерка з Дружківки Ярослава, з якою вони згодом жили подружжям, внаслідок чого він повязав решту життя з Дружківкою[2].
Діяльність у Дружківці ред.
На місцевих виборах в Україні у жовтні 2020 Віталія Пилипенка було обрано одним з трьох депутатів від Голосу до дружківської міської ради[3]. Як депутату йому не раз вдавалося домогтися змін рішень проросійської партії ОПЗЖ, що мала монобільшсть у раді[4]. На Донеччині Віталій Пилипенко брав участь у вишколах добровольців у якості інструктора з тактики бою[5].
Участь у війні в 2022 і загибель ред.
Після початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 Віталій Пилипенко повернувся до 81 ОАеМБр на посаду розвідника. Під час виконання бойового завдання навесні 2022 Пилипенко загинув. Віднайти і повернути тіло для поховання стало можливим завдяки пошуковій місії фонду «Чорний тюльпан»[4].
Нагороди ред.
- Орден «За мужність» I ст. (13 квітня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[6]
- Орден «За мужність» II ст. (23 лютого 2023, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7]
- Орден «За мужність» III ст. (12 жовтня 2016) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків[8]
Примітки ред.
- ↑ а б в Військо України, «Наші. Історії українських воїнів. Книга 3», Київ 2017
- ↑ ІА «Вчасно» (14 березня 2021). «Ми були готові на все, аби помститися за смерть хлопців», — історія добровольця, який пов’язав своє життя з Донбасом — ІА «Вчасно». vchasnoua.com (uk-ua) . Процитовано 20 жовтня 2022.
- ↑ Кого побачимо у складі Дружківської міської ради нового скликання. 06267.com.ua - Сайт міста Дружківки (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.
- ↑ а б Цензор.нет, Захищаючи Україну загинув розвідник 81-ї бригади Віталій Пилипенко. ВІДЕО+ФОТОрепортаж, 16 жовтня 2022
- ↑ "Росію ми не боїмося": на Добропільщині пройшли добровольчі військові навчання – Добропілля.City. ДоброNews.City (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 13 квітня 2023 року № 218/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 23 лютого 2023 року № 92/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 12 жовтня 2016 року № 442/2016 «Про відзначення державними нагородами України»