Петула Кларк (англ. Petula Clark, нар. 15 листопада 1932, Епсом) — британська співачка, актриса і композитор, чия кар'єра триває вже сім десятиліть. Світової слави вона досягла в 1960-х роках, завдяки таким хітам як «Downtown», «I Know a Place», «My Love», «Colour My World», «A Sign of the Times» і «Don't Sleep in the Subway». За роки своєї активної музичної діяльності у світі розійшлося понад 68 мільйонів примірників її альбомів.[5]

Петула Кларк
Petula Clark 2012.jpg
Ім'я при народженні англ. Sally Olwen Clark
Псевдо Petula Clark і Pet Clark
Народилася 15 листопада 1932(1932-11-15)[1][2][…] (88 років)
Епсомd[1]
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність акторка, дитина-акторка, співачка, композиторка, акторка театру, кіноакторка, студійна виконавиця
Знання мов німецька і італійська
Роки активності 1942 — тепер. час
Жанр попмузика і Біґ бенд[4]
Батько Leslie Clarkd
Нагороди
Командор Ордена Британської імперії кавалер ордена Мистецтв та літератури
IMDb nm0164379
Сайт petulaclark.net

БіографіяРедагувати

Як співачка Петула Селлі Олвін Кларк (англ. Petula Sally Olwen Clark) дебютувала будучи ще дитиною в церковному хорі, а в роки Другої світової війни вона стала виступати на радіо BBC. У 1944 році вона вперше з'явилася на великому екрані, виконавши надалі ряд невеликих ролей в британських фільмах категорії «B». У 1950-х роках Кларк багато працювала на телебаченні, а до середини десятиліття активно зайнялася музичною кар'єрою, підписавши в 1955 році контракт із звукозаписною студією «Pye Records», з якою співпрацювала подальші пару десятиліть.

Після успішних виступів у паризькій «Олімпії» в 1958 році вона записала кілька хітів французькою, а також прокотилася з гастролями по Франції і Бельгії. У подальші роки Петула Кларк була найбільш затребувана у Франції, хоча записала і кілька успішних хітів у Великій Британії. Світової слави вона досягла завдяки хіту «Downtown», записаному в 1964 році відразу на декількох мовах, який приніс співачці престижну премію «Греммі». У січні 1965 року пісня зайняла перші позиції в американських чартах і розійшлася тиражем в три мільйони примірників.

До середини 1970-х років Петула Кларк помітно скоротила свої виступи, присвятивши себе чоловікові, продюсеру Клоду Вольфу, і трьом дітям.

В кінці 1960-х років Кларк відродила свою акторську кар'єру, знявшись у двох музичних фільмах. У «Веселці Фініана» її колегою по екрану був прославлений Фред Астер, і роль Шенон МакЛонерган принесла їй номінацію на «Золотий глобус». Рік потому вона знялася з Пітером О'Тулом в музичній екранізації класичної новели Джеймса Хілтона «Прощавай, містер Чіпс».

Надалі вона продовжила свої музичні виступи, на початку 1990-х років дебютувала на Бродвеї, а також гастролювала з власною театральною постановкою, де розповідала про своє життя і кар'єру. У 1998 році королева Великої Британії Єлизавета II присудила їй звання командора Британської імперії[6].

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати