Петровичев Микола Олександрович

Микола Олександрович Петровичев (13 листопада 1918(19181113), село Делі Весьєгонського повіту Тверської губернії, тепер Весьєгонського району Тверської області, Російська Федерація — 29 серпня 2002, місто Москва) — радянський діяч, голова Державного комітету СРСР із професійно-технічної освіти (1983—1986). Кандидат історичних наук (1980). Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань (у 1980—1986 роках). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1971—1981 роках. Член ЦК КПРС у 1981—1986 роках.

Петровичев Микола Олександрович
Народився	13 листопада 1918(1918-11-13) село Делі Весьєгонського повіту Тверської губернії, тепер Весьєгонського району Тверської області, Російська Федерація
Помер	29 серпня 2002(2002-08-29) (83 роки) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Московський державний обласний університетd
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в селянській родині. З 1932 року працював на Ленінградському заводі підйомно-транспортного устаткування імені Кірова: учень-слюсар школи фабрично-заводського учнівства (1932—1934), слюсар-бригадир (1934—1937), заступник секретаря комітету ВЛКСМ (1937—1938), помічник директора школи фабрично-заводського учнівства із політично-виховної роботи (1938).

З 1938 року служив у Червоній армії. У 1938—1940 роках — курсант полкової школи, заступник політичного керівника роти окремого батальйону зв'язку. Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1940—1941 роках — слухач курсів молодших політруків Московського військового округу. У 1941—1942 роках — інструктор, потім начальник Будинку Червоної Армії в Московському військовому окрузі. У 1942—1946 роках — начальник Будинку Червоної Армії в Південно-Уральському військовому окрузі.

У 1946—1947 роках — помічник директора школи фабрично-заводського учнівства, потім ремісничого училища № 42 із культурно-виховної роботи в місті Тушино Московської області.

У 1947—1950 роках — інструктор Тушинского міського комітету ВКП(б) Московської області.

У 1950—1952 роках — інструктор, у 1952—1953 роках — завідувач сектору відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів Московського обласного комітету ВКП(б).

У 1953 році заочно закінчив Московський обласний педагогічний інститут імені Крупської, викладач історії.

У 1953—1954 роках — секретар партійного комітету апарату Московського обласного комітету КПРС.

У 1954—1958 роках — 1-й секретар Красногорського міського комітету КПРС Московської області.

У 1958—1960 роках — завідувач відділу пропаганди і агітації Московського обласного комітету КПРС. У 1960—1961 роках — завідувач відділу партійних органів Московського обласного комітету КПРС.

У 1961 році працював завідувачем сектору, у 1961—1963 роках — заступником завідувача відділу партійних органів ЦК КПРС по РРФСР. У 1963—1965 роках — заступник завідувача відділу сільського господарства ЦК КПРС.

У 1965—1966 роках — інспектор ЦК КПРС. У 1966—1968 роках — заступник, у 1968—1983 роках — 1-й заступник завідувача відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПРС.

У липні 1983 — січні 1986 року — голова Державного комітету СРСР із професійно-технічної освіти.

З січня 1986 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Похований на Троєкурівському цвинтарі Москви.

Нагороди

• два ордени Леніна
• орден Жовтневої Революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• медалі

Джерела

• Депутаты Верховного Совета СССР. Одиннадцатый созыв. — М. : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1984. (рос.)