Відкрити головне меню

Петер Лілієнталь (нім. Peter Lilienthal, нар. 27 листопада 1929, Берлін) — німецький кінорежисер, сценарист, актор і кінопродюсер, один з представників нового німецького кіно 1960—1970-х років.

Петер Лілієнталь
нім. Peter Lilienthal
Дата народження 27 листопада 1929(1929-11-27) (89 років)
Місце народження Берлін, Німеччина
Громадянство Німеччина Німеччина
Професія режисер, сценарист, продюсер, актор
Кар'єра 1958 — наш час
Напрям нове німецьке кіно
Член у Берлінська академія мистецтв
Нагороди «Золотой медведь» (1979)
IMDb ID 0510245
peter-lilienthal.de

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Петер Лілієнталь народився у сім'ї театральних художників, що у 1939 році емігрувала до Уругваю. Закінчив гімназію, а потім університет в Монтевідео, де займався в студентському кіноклубі, почав знімати короткометражні фільми. У 1961 поступив до Берлінського художнього університету, у 1959 році зняв перший власний фільм (документальний). Працював на радіо. Знявся у фільмі Віма Вендерса Американський друг (1977). Працює в документальному і ігровому кіно, на телебаченні, перша ігрова стрічка — історичний телевізійний фільм про італійського анархіста початку XX ст. Ерріко Малатесте (1969). Багато фільмів Лілієнталя зроблено поза Німеччиною, не в Німеччині (зокрема в Латинській Америці) розвиваються і сюжети цих фільмів («В країні все спокійно», 1976; «Повстання», 1980 та ін.). Нерідко він звертається до творів латиноамериканських письменників.

Обрана фільмографіяРедагувати

Режисер
Актор
  • 1970 — Місце злочину, телесеріал / Tatort — Карлос
  • 1977 — Американський друг / Der amerikanische Freund — Марканджело
  • 1979 — Міло-Міло / Milo-Milo
  • 1992 — Друга батьківщина: Хроніка мололодости / Die Zweite Heimat — Chronik einer Jugend
  • 2002 — Старбак Хольгер Майнс / Starbuck Holger Meins

Педагогічна діяльністьРедагувати

Викладав в Кельнській художній школі аудіовізуальних комунікацій, в Німецькій академії кіно і телебачення (Берлін).

ВизнанняРедагувати

Золотий ведмідь та ще дві премії Берлінського МКФ (1979) за фільм про Голокост «Давид», та інші нагороди.

ЛітератураРедагувати

  • Philips K. New German filmmakers: from Oberhausen through the 1970s. New York: Ungar Pub. Co., 1984
  • Eder K. Peter Lilienthal. München: Goethe-Institut, 1984
  • Töteberg M. Befragung eines Nomaden. Frankfurt/Main: Verlag der Autoren, 2001

ПосиланняРедагувати