Відкрити головне меню

Персидський похід Галерія

Персидський похід Галерія — війна між римлянами і персами в 296—298 роках, яка завершилася підписанням Нісібіського мирного договору.

Персидський похід Галерія
Римсько-персидські війни
Дата: 296-298 роки
Місце: Межиріччя, Вірменія
Результат: Перемога Риму. Встановлення кордону по Тигру.
Сторони
Римська імперія Держава Сасанідів
Командувачі
Галерій Нарсе

ПередумовиРедагувати

Перші зіткнення почалися вже у 293 році. Після того, як Галерій став співправителем Діоклетіана, який заснував тетрархію, його направили на Схід воювати з персами. Війна почалася з того, що з Вірменії був вигнаний цар Тірдат III, який користувався підтримкою римлян. Той попросив допомоги у римлян і Галерій[1] повернув йому престол за допомогою армії.

ПохідРедагувати

Тоді перський цар Нарсе вторгся в римську провінцію Сирія[2]. Римляни в цей момент вирішили активно допомагати Тірдату відстояти свій престол. Діоклетіан заснував свою базу в Антіохії і наказав почати війну з персами. Після двох боїв з невизначеними результатами, третій бій між Каррами і Каллініком закінчився поразкою римлян[3], після чого Римська імперія втратила Месопотамію. Це поразка було пояснено необережністю Галерія і невеликим римським військом. З-за цього Галерій був змушений бігти кілька кілометрів за колісницею Діоклетіана. Тоді август вирішив дати йому нову армію. Ця армія налічувала 25 тисяч осіб, набраних в основному в Іллірії та Мезії. Галерій знову перетнула Євфрат і замість того, щоб вторгнутися в Месопотамію, вирішив перетнути вірменські гори[4], де він отримав підтримку місцевих мешканців.

У вірменських горах Галерій здобув рішучу перемогу над Нарсе при Саталі, завоювавши величезну здобич. Відомо, що ця перемога була обумовлена тим, що римляни напали вночі. Однак Нарсе вдалося втекти у той час як його дружина, сини і сестри були взяті в полон. До всіх полонених римляни дуже добре ставилися. Між тим, Діоклетіан в Сирії зібрав ще одну армію, готову діяти на випадок можливого ураження Галерія. Скориставшись перемогою свого співправителя, Діолектіан відвоював Ктесифон[5]. Після поразки персів при Саталі Галерій пропонував продовжити переслідування противника в глиб його території, тоді як Діоклетіан не хотів починати нову компанію, результат якої був не ясний. Після цього римляни уклали з персами мир у 298 році на вигідних їм умовах.

НаслідкиРедагувати

В результаті цього походу відбулося:

  • передача Риму Інтилени, Софени, Арзанени, Кордуени та Забдицени;
  • встановлення кордону між Римською імперією та Сасанідським царством по Тигру;
  • визначення чіткої межі між Персією і Вірменією (по межі Мідії);
  • призначення царів Іберії переходить у відання римських імператорів;
  • визначення Нісібіса єдиним місцем торгівлі між Римом і Іраном.

Нісібіський договір закріпив військово-політичну гегемонію Римської імперії в Передній Азії більш ніж на 60 років — до тих пір, поки в 363 р. не був підписаний новий римсько-перський договір про розподіл сфер впливу в Азії[6].

В честь римської перемоги Галерій вибудував у Фессалоніках тріумфальну арку.

ПриміткиРедагувати

  1. Аврелій Віктор називає командуючим у війні з персами не Галерія, а Максиміана (Про цезарів. XXXIX. 33.)
  2. Флавій Євтропій. Бревіарій від заснування міста. IX. 22.
  3. Флавій Євтропій. Бревіарій від заснування міста. IX. 24.
  4. Флавій Євтропій. Бревіарій від заснування міста. IX. 25.
  5. Флавій Євтропій. Бревіарій від заснування міста. 25.
  6. Dignas B., Winter E. Rome and Persia in Late Antiquity. Neighbours and Rivals. Cambridge, 2007. P. 29 — 31.

ЛітератураРедагувати

  • Флавій Євтропій. Бревіарій від заснування міста.
  • Руф Фест. Бревіарій діянь римського народу.
  • Yann Le Bohec. Armi e guerrieri di Roma antica. Da Diocleziano alla caduta-impero. Roma. 2008. ISBN 978-88-430-4677-5.